Чи це свідчить про загрозу виникнення нового газового конфлікту між Києвом та Москвою? З таким запитанням кореспондент радіо “Свобода” Надія Кандиба звернулася до політолога Роланда Гьотца, який у берлінському Фонді науки та політики керує групою експерті з проблем країн СНД і ось що відповів німецький експерт:
“Цілком імовірно, що загрожує новий конфлікт. Адже головну проблему досі так і не вдалося розв’язати. “Газпром” заявив, що не хоче продавати колишнім радянським республікам блакитне паливо за субсидованими цінами, і вимагатиме європейську ціну. Йдеться про приблизно ту саму ціну, за якою закуповує газ Німеччина, якщо не враховувати плату за транспортування. Тобто, ціна на газ для України, але також для Білорусі зросте в кілька разів. Питання полягає тільки в тому, як швидко це станеться. Це призведе до проблем в українській економіці, викличе інфляцію. Таким чином нависла загроза кризи. Чи переросте вона в політичну кризу – це вже інше питання.”
Юлія Тимошенко пропонує створити міжнародну експертну комісію для перегляду газових відносин з Росією. Чи знайде така ініціатива підтримку з боку західноєвропейських країн, зокрема, у Німеччині?
“Я не думаю. Річ у тім, що тут йдеться про просту економічну проблему. “Газпром”, який принаймні наполовину є приватним підтприємством, ніколи не дозволить, щоб його примусили продавати газ за ціною, нижчою за ринкову.”
Але чи можуть інші країни за таких умов хоч якось підтримати Україну?
“Найпростіший варіант – вони могли б самі постачати Україні газ за нижчою ціною. Але для цього не існує реальних можливостей, у тому числі й технічних. Крім того, виникає питання: хто цим займатиметься? Приватні західні підприємства не стануть надавати для цього гроші. Держави теж навряд чи захочуть витрусити гаманця. Тому я скептично ставлюся до перспектив розв''язання цієї економічної проблеми за допомою міжнародної експертної комісії. До того ж, тут йдеться не про багатосторонні міжнародні угоди, а про відносини між українськими фірмами та “Газпромом”. Звичайно, можна дискутувати про інші питання – наприклад, про стратегію на довгострокову перспективу. Україна повинна якомога швидше підвищити ефективність використання енергії, щоб зменшити споживання газу. В цьому напрямку зроблено ще замало. І тут звичайно можуть допомогти експерти.”
Нещодавно екс-канцлер Німеччини Ґерхард Шрьодер, який нині очолює раду акціонерів “Газпрому”, виступив за те, щоб зменшити обсяги транспортування газу через територію України. Йдеться про газ, призначений для Німеччини. Як слід розцінювати такі заяви колишнього глави німецького уряду?
“Висловити таку думку його спонукала мабуть перспектива підвищення з боку України ціни за транзит російського газу, що стане абсолютно логічним розвитком. До речі, це слід очікувати й в Білорусі. Якщо “Газпром” збільшує ціну на блакитне паливо, тоді слід очікувати й підвищення транзитних зборів, що певною мірою - правильно. На початку цього року Україна погодилася на дуже низькі транзитні тарифи, і вона могла б тепер вимагати більше. Крім того, йдеться про виправдання будівництва Північно-європейського газопроводу. Але це зовсім не означає, що після його спорудження через територію України стануть менше перекачувати газу - новий газогін використовуватимуть для транспортування додаткових обсягів блакитного палива. Таким чином у загальному сенсі Україна дещо втратить свій вплив.”
“Цілком імовірно, що загрожує новий конфлікт. Адже головну проблему досі так і не вдалося розв’язати. “Газпром” заявив, що не хоче продавати колишнім радянським республікам блакитне паливо за субсидованими цінами, і вимагатиме європейську ціну. Йдеться про приблизно ту саму ціну, за якою закуповує газ Німеччина, якщо не враховувати плату за транспортування. Тобто, ціна на газ для України, але також для Білорусі зросте в кілька разів. Питання полягає тільки в тому, як швидко це станеться. Це призведе до проблем в українській економіці, викличе інфляцію. Таким чином нависла загроза кризи. Чи переросте вона в політичну кризу – це вже інше питання.”
Юлія Тимошенко пропонує створити міжнародну експертну комісію для перегляду газових відносин з Росією. Чи знайде така ініціатива підтримку з боку західноєвропейських країн, зокрема, у Німеччині?
“Я не думаю. Річ у тім, що тут йдеться про просту економічну проблему. “Газпром”, який принаймні наполовину є приватним підтприємством, ніколи не дозволить, щоб його примусили продавати газ за ціною, нижчою за ринкову.”
Але чи можуть інші країни за таких умов хоч якось підтримати Україну?
“Найпростіший варіант – вони могли б самі постачати Україні газ за нижчою ціною. Але для цього не існує реальних можливостей, у тому числі й технічних. Крім того, виникає питання: хто цим займатиметься? Приватні західні підприємства не стануть надавати для цього гроші. Держави теж навряд чи захочуть витрусити гаманця. Тому я скептично ставлюся до перспектив розв''язання цієї економічної проблеми за допомою міжнародної експертної комісії. До того ж, тут йдеться не про багатосторонні міжнародні угоди, а про відносини між українськими фірмами та “Газпромом”. Звичайно, можна дискутувати про інші питання – наприклад, про стратегію на довгострокову перспективу. Україна повинна якомога швидше підвищити ефективність використання енергії, щоб зменшити споживання газу. В цьому напрямку зроблено ще замало. І тут звичайно можуть допомогти експерти.”
Нещодавно екс-канцлер Німеччини Ґерхард Шрьодер, який нині очолює раду акціонерів “Газпрому”, виступив за те, щоб зменшити обсяги транспортування газу через територію України. Йдеться про газ, призначений для Німеччини. Як слід розцінювати такі заяви колишнього глави німецького уряду?
“Висловити таку думку його спонукала мабуть перспектива підвищення з боку України ціни за транзит російського газу, що стане абсолютно логічним розвитком. До речі, це слід очікувати й в Білорусі. Якщо “Газпром” збільшує ціну на блакитне паливо, тоді слід очікувати й підвищення транзитних зборів, що певною мірою - правильно. На початку цього року Україна погодилася на дуже низькі транзитні тарифи, і вона могла б тепер вимагати більше. Крім того, йдеться про виправдання будівництва Північно-європейського газопроводу. Але це зовсім не означає, що після його спорудження через територію України стануть менше перекачувати газу - новий газогін використовуватимуть для транспортування додаткових обсягів блакитного палива. Таким чином у загальному сенсі Україна дещо втратить свій вплив.”