Рівненщина: чи втримає поле поліщуків?

Майже третина рівненських фермерів – це колишні вчителі, будівельники і навіть міліціонери. До роботи на землі їх привели різні шляхи – кого безробіття, кого низька заробітна плата, а ще – бажання, за Довженком, «садити, щоб проізростало». Є й інша категорія – спадкових фермерів. Це вічні тваринники і землероби, у яких на генному рівні праця на власній землі асоціюється зі свободою, залежністю тільки від природи. Тож на Рівненщині чи не найпоширеніше прізвище – Поліщук, – каже фермер Петро Корнійчук.

Корнійчук: А що таке Поліщук?

Голос: Це та людина, яка знайшла поле …

Поліщук: Шукали в лісі десь таку ділянку, де можна щось вирощувати. Розчищали її…

Корнійчук: Ми шукаємо щастя в своїй землі. Мої діти вміють їздити на конях, на тракторі, вміють стріляти, щоб захистити свою землю. Але як далі ми її захищатимемо – невідомо…

Справжній Поліщук за прізвищем і покликанням – фермер Олег поліщук із села Посягва Гощанського району – позаторік був визнаний кращим фермером в Україні. У нього з дружиною 200 гектарів землі, близько сотні корів та півсотні свиней. Але пан Олег каже, що працювати в сільському господарстві стає все важче:

Поліщук: Ціни на нашу продукцію у порівнянні з минулим роком нижчі, а на техніку й нафтопродукти – різко пішли доверху. Якщо виходити на мірки Євросоюзу – нам потрібно, щоб літр молока коштував ( з дотаціями) приблизно як літр дизпалива, або хоча б мінеральної води… Якщо торік можна було щось сказати, бо кожен завод хотів молоко – то цього року сидиш тихенько, бо якщо завод в тебе перестане збирати молоко, то інший не дуже поспішить – у них також хитке становище, їм вихід на Росію припинили…Кажуть, в них ще торішній сир лежить – і от що дають, за те й здаєш…

Голос: Літр молока в нас беруть заготівельники по 50-60 копійок. У той же час у магазині ціна літра молока – дві з лишком гривні. Хто бере ці гроші, і хто заслуговує на більшу ціну? – додає голова обласної Асоціації фермерів Дмитро Українець.

Собівартість свинини, вирощеної в «Малій оазі» (так назвав своє господарство Олег Поліщук) – становить 7-8 гривень. А на переробних підприємствах Рівненщини можна зустріти польських продавців м’яса, які збувають його по 6-50. Секрет простий: при перетині кордону Євросоюзу з таким товаром поляки отримують півтора євро державної дотації на кожному кілограмі м’яса, тож їм це вигідно. Місцевим фермерам усе важче збути свою продукцію. Тим часом в Олега та його дружини Рози – 12 дітей, і старші вже долучаються до сільської праці:

Поліщук: В мене Аня з 10-и років їздить за кермом трактора. Зараз уже працює як професійний тракторист – гребе сіно, завозить тюки, сама чіпляє причепи, розвантажить воду… Катя – та більше біля ферми, вболіває за кожну тваринку. Поіменно всіх бичків знає, от буде 60 голів, випусти надвір – вони загонять кожного в свою клітку. І кізочки в них є, у кожної своє ім’я – хай займаються, як мають охоту…

Ентузіасти сільського виробництва на Рівненщині не переводяться. Скажімо, родина Бескидів із Дубенського району щороку збирає з гектару близько ста центнерів зернових. Тут використовують культиватор або дискові борони замість плуга, і ще чимало технологій, які дозволяють економити пальне та підвищувати врожайність. Але для цього селянам просто необхідні довгострокові кредити, – каже Дмитро Українець.

Українець : Коли сьогодні нам банк дає під 18 %, з яких держава, якщо є гроші, може погасити 10, то все одно під 8% на 2-3 роки – це неспівмірно з тим, що дають фермерам у цивілізованих країнах на 20-25 років під 2% – то є різниця?

Фермери нарікають, що рік села став для них роком нових випробувань. Вони схильні звинувачувати у своїх бідах часті зміни урядів та безвладдя в парламенті. Тим не менше кількість фермерських господарств на Рівненщині невпинно зростає – нині їх уже понад 600.