Вечірнє засідання Верховної Ради України. 2 серпня 2006р.Причини, до яких політики вдаються до розпуску законодавчих органів, різні.
В Італії чи Ізраїлі, де мало який парламент допрацьовував весь свій конституційний термін, їх і не перелічити; дуже часто до цього призводять розвали нетривких урядових коаліцій у цих країнах.
Але не завжди дочасні вибори призводять до того, чого хотіли їхні організатори.
У Німеччині 2005 року канцлер Ґергард Шредер спровокував розпуск нижньої палати парламенту, коли його партія втратила більшість у верхній палаті і в місцевих органах влади: він свідомо програв голосування щодо довіри його урядові. У нових виборах жодна з двох найбільших партій не змогла здобути більшості й сформувати дієздатний уряд, і врешті їм довелося створювати «велику коаліцію» поміж головними політичними суперниками в цій країні.
У Кувейті емір, монарх країни, – шейх Сабах аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах своєю владою розпустив парламент у травні цього року, сподіваючись послабити опозицію через дочасні вибори. Але вийшло навпаки: опозиційні сили здобули більше місць, ніж мали раніше. Емірові довелося йти на поступки саме в тих реформах, яких домагалася опозиція.
У Таїланді прем’єр-міністр Таксін Чінават мусив розпустити парламент і призначити дочасні вибори в лютому цього року через масову кампанію протестів і демонстрацій проти фінансових оборудок самого прем’єра і його родини. Та чільні опозиційні партії бойкотували вибори. Таким чином, прем’єрова партія опинилася б єдиною в новому парламенті. Але конституційний суд скасував ці результати. Нові вибори призначили на жовтень.