Почуття власної гідності.

Почуття власної гідності – неодмінна складова душевного комфорту людини, - вважають психологи. Адже ніщо не зачіпає нас глибше, ніж образа цієї ефемерної субстанції. А давньоримський філософ Епіктет казав своїм учням: „Не того шкода, що людина народилася і померла, що вона втратила свої гроші, будинки, майно: все це не належить їй. Але шкода, якщо людина губить свою справжню власність – гідність”. Формується це почуття ще у ранньому дитинстві. Недаремно одна з найважливіших педагогічних заповідей – не принижувати дитину, не ображати її гідність. А батькам радять обов’язково культивувати в малюках це почуття. Щоправда, у школах самі ж вчителі далеко не завжди керуються цим принципом, часом приниження дитини стає одним із методів виховання. На жаль, кожен з нас може навести чимало прикладів цього.

Тож не дивно, що з цією ж проблемою ми стикаємося і в дорослому житті. Нас може принизити пихатий чиновник, зарозумілий начальник, нахабний попутник у транспорті. А найсумніше полягає в тому, що нерідко ми цього навіть не помічаємо. Надто довго нас привчали до думки, що всі ми – лише гвинтики системи і самі по собі нічого не варті, то про яку особисту гідність мова.

Але що цікаво: найбрутальніший начальник-самодур на одну людину несамовито кричить, а іншій – у такій же ситуації – робить чемне зауваження. Чому так відбувається? Відповідь проста: принижують тих, хто дозволяє так зі собою чинити. Єдиний вихід – просто не дозволяти ображати іншим свою гідність.Звичайно, людям невпевненим у собі, занадто скромним, сором’язливим важко давати відсіч галасливим нахабам. Але власну гідність слід захищати. Насамперед, варто собі сказати: я анітрохи не гірший за інших, чиновник працює на мене і зарплату отримує з моїх податків, а справу свою я знаю краще від шефа. Дуже важлива і манера поведінки: доброзичливість, спокій, витримка, відсутність запопадливості у стосунках з начальством. А ще – почуття власної гідності не дозволяє, аби в нашій присутності принижували інших.

Але проблема гідності має не лише особистісний вимір. У світі шанують народи і країни, які самі себе поважають, тобто мають почуття власної гідності. Варто не забувати про це і вищими державним посадовцям, і всім нам, звичайним громадянам.