Петриківський розпис.Під керівництвом наставників — майстрів декоративного розпису — юні художники розвивають свої здібності. Від них переймають і секрети ремесла, і знання про символіку того чи іншого елементу. У фарбу додають жовток сирого яйця — щоб блищала і здавалась об’ємнішою. Пелюстки квітів зазвичай виписують щіточками різної товщини — з білячої шерсті, а якщо немає — то з котячої. А кетяги калини малюють просто пальцями — занурюють подушечки в червону барву і «відтискають» на папері ягідки. Легко і дуже гарно.
Кожен орнамент має своє значення. Одна із авторок виставки, Юля Горобець, в основному малює квіти й птахів.
«Птахи на кущеві з квітами» — цю роботу я можу порівняти з незалежною Україною. Як птахи — вони вільні і не залежні, так і Україна — вона вільна і незалежна. Квіти — тому що Україна повинна квітнути різними кольорами».
Організатори виставки прагнули підтримати юних учасників «Петриківського дива». Кращі дитячі твори увійшли до каталогу «Малюють діти Дніпропетровщини — його уклав і видав напередодні 15-ої річниці Незалежності дитячий кіноцентр «Веснянка». Говорить керівник кіноцентру, художник Марлен Матус:
«Народність у розумінні дітей є, і було б добре всім нам, дорослим, зберегти це почуття. Коли дитина розуміє дихання рідної землі, щоб це мистецтво залишалось таким же чистим і світлим, як джерело».
А витоки у петриківського розпису, вважають науковці, десь глибоко, у сивині тисячоліть, аж у часах трипільської культури. З покоління в покоління на Придніпров’ї передається і технологія декоративного малювання, і його своєрідна азбука, знаючи яку можна не тільки споглядати, а й розуміти.