Кирило Стеценко – український музикант і композитор, який писав здебільшого музику на поезію Тараса Шевченка, Івана Франка, інших відомих поетів того часу.
Навчався у духовній бурсі при Святій Софії Київській і відвідував курси малювання в академіка живопису Миколи Мурашка. Пізніше співав у хорі Миколи Лисенка, там же працював помічником диригента.
1907-го року Кирила Стеценка заарештували за участь у громадській діяльності і вислали на Донеччину.
Після повернення до Києва Стеценко висвятився на священика і одержав парафію на Поділлі. Останні роки життя присвятив служінню Богові й становленню Автокефальної Церкви в Україні. Про все це йдеться у презентованій монографії.
Кирило Стеценко, онук митця, презентує нову монографію про свого дідаКнига, яка так і називається «Кирило Стеценко», – перше видання про нього, видане у незалежній Україні, розповідає онук митця також Кирило Стеценко.
«Кирило Стеценко, мій дід, жив на початку двадцятого століття, він застав царські часи і перехідні. І українську незалежність, і потім ще й радянський період. За радянської влади він потрапляв у ту категорію людей, з якими боролись. Те, що мій дід помер власною смертю, а не був репресованим, це велике диво… Ймовірно, врятувала його віддаленість від Києва: він останні роки прожив і помер у селі Вепрівка поблизу Фастова», – розповів Стеценко.
Видання цієї книги – це перший захід до 130-річчя від дня народження Кирила Стеценка, яке буде наступного року. За словами культуролога Ірини Плехової, у рамках підготовки до ювілею заплановані міжнародні музичні конкурси; буде презентовано чотири диски «Кирило Стеценко. Духовні твори» у виконанні Камерного хору «Київ» (запис здійснено у Софіївському соборі). Також ініціатори вшанування пам’яті Кирила Стеценка сподіваються на постановку його опер, каже Плехова.
«У контексті розвитку академічного мистецтва це був би потужний поштовх! Відзначу, що на початку ХХ століття Кирило Стеценко був знаковою особою і робив усе для того, щоб змінити ставлення до української культури – такої, яка може реалізовувати модернові речі в академічному мистецтві. Так і нині Стеценко може стати «акумулятором» того, щоб ми вийшли з кризи жанрів, кризи академічного мистецтва», – переконана Ірина Плехова.
Навчався у духовній бурсі при Святій Софії Київській і відвідував курси малювання в академіка живопису Миколи Мурашка. Пізніше співав у хорі Миколи Лисенка, там же працював помічником диригента.
1907-го року Кирила Стеценка заарештували за участь у громадській діяльності і вислали на Донеччину.
Після повернення до Києва Стеценко висвятився на священика і одержав парафію на Поділлі. Останні роки життя присвятив служінню Богові й становленню Автокефальної Церкви в Україні. Про все це йдеться у презентованій монографії.
«Кирило Стеценко, мій дід, жив на початку двадцятого століття, він застав царські часи і перехідні. І українську незалежність, і потім ще й радянський період. За радянської влади він потрапляв у ту категорію людей, з якими боролись. Те, що мій дід помер власною смертю, а не був репресованим, це велике диво… Ймовірно, врятувала його віддаленість від Києва: він останні роки прожив і помер у селі Вепрівка поблизу Фастова», – розповів Стеценко.
Видання цієї книги – це перший захід до 130-річчя від дня народження Кирила Стеценка, яке буде наступного року. За словами культуролога Ірини Плехової, у рамках підготовки до ювілею заплановані міжнародні музичні конкурси; буде презентовано чотири диски «Кирило Стеценко. Духовні твори» у виконанні Камерного хору «Київ» (запис здійснено у Софіївському соборі). Також ініціатори вшанування пам’яті Кирила Стеценка сподіваються на постановку його опер, каже Плехова.
«У контексті розвитку академічного мистецтва це був би потужний поштовх! Відзначу, що на початку ХХ століття Кирило Стеценко був знаковою особою і робив усе для того, щоб змінити ставлення до української культури – такої, яка може реалізовувати модернові речі в академічному мистецтві. Так і нині Стеценко може стати «акумулятором» того, щоб ми вийшли з кризи жанрів, кризи академічного мистецтва», – переконана Ірина Плехова.
