"Цілком очевидно, що така сила туристів, а ми підрахували, що в окремі дні їхня кількість сягає до ста тисяч осіб, приїздить до нас витрачати свої гроші. Вони купують вхідні квитки на бальнеологічні процедури, бронюють місця в приватних готелях, замовляють обіди в наших ресторанах, ходять влітку на пляжі Балатона, в районі якого панує особливий, подібний до середземноморського, мікроклімат. І ми робимо все для того, щоб вони повернулися до нас бодай ще один раз".
Дійсно, варто пройтися вулицями Гейвіза, щоб переконатися в правдивості слів пана Ловаї. На центральних вулицях містах не злічити різноманітних крамничок, кафе, косметичних салонів, є навіть картинна галерея. Тротуари впорядковані зі смаком, на кожному кроці квітнуть косиці, не бракує з вигадкою зроблених рукотворних фонтанів… Таке враження, що всі 4 тисячі мешканців цього міста аж ніяк не сидять, згорнувши руки. Та й не дивно, бо після Будапешта саме в Гейвізі збудовано найбільше готелів екстракласу і справно діють так звані мікробізнеси.
Зовсім інший ефект отримуєш, побувавши в найбіднішому регіоні Угорщини – області Боршод-Абауй-Земплен. Жителі сільця Кішчеч зараз промишляють тим, що ходять визбирувати на картопляне поле залишки урожаю: зазвичай це некондиційні чи ушкоджені картоплини, автоматично вибракувані комбайном. Власникам все одно вже немає сенсу оберігати плантацію за допомогою охорони зі сторожовими собаками, тому вони спокійно дозволяють місцевим так би мовити підчистити поле, щоб вони не йшли красти. Одна молода циганка з другом прийшла сюди набрати собі запас картоплі на зиму.
"Ми вже від учора заготовлюємо собі овочі. Назбирали три здоровущі лантухи картоплі. Чим погано? Правда ж, Акоше? Я і сьогодні йому сказала: “Ходімо хутчіше, татусю, поки є змога щось знайти на полі, бо потім інші все визбирають”, - звернулася хазяйновита молодичка до свого чоловіка.
Вона розповіла, що з двохсот двадцяти жителів їхнього сільця тільки десятьом випадає постійна робота, інші перебиваються виплатами по безробіттю. До речі, шосе, яке веде сюди, востаннє ремонтували 11 років тому. В селі нема водогону, не проведений газ, а крамниця в цьому році працювала всього два тижні. І як тут не згадати мешканців Гейвіза, які вважають, що добробут з неба не падає, його потрібно створювати, в тому числі і своїми руками. А в Україні ще додають: під лежачий камінь вода не тече.