Отже, необхідність навчання у дорослому віці очевидна. Більше того, зараз у всьому світі прагнуть до впровадження безперервної освіти. Цілком реальні можливості для навчання чи перенавчання дорослих існують і в Україні: різноманітні курси, тренінги, інститути післядипломної освіти, друга вища освіта. Проте, далеко не завжди люди середнього або старшого віку вчитися бажають. Моя знайома багато років працювала коректором. А нещодавно, попри свою кваліфікацію, втратила роботу, бо не захотіла вчитися працювати на комп’ютері. Головний аргумент – „я вже занадто стара, щоби знову вчитися”. Дорослим справді вчитися непросто. Головна проблема – брак часу. Але якраз її – за бажання – вирішити найлегше. Наступна причина – зниження інтелектуальних можливостей з віком. Проте, останні дослідження довели, що пов’язане з віком зниження інтелекту проявляється тільки після 60 років. Крім того, пізнавальні функції мозку цілком можуть тренуватися і потребують цього не менше, ніж м’язи. Люди, які постійно навчаються, зберігають ясний розум і добру пам’ять до глибокою старості. Недаремно медики радять людям похилого віку постійно навантажувати мозок – вчити вірші, роз’язувати кросворди. Дійсні причини небажання вчитися швидше психологічні: ми просто боїмося змін. Найбільше заважає засвоювати нове минулий досвід і стереотипи, певне закостеніння мислення. Зате дорослі більш чітко усвідомлюють потребу в навчанні. Але от вчитися їм потрібно інакше, ніж дітям. Відомий фахівець з освіти Девід Колб розробив цикл навчання з чотирьох стадій. Він показав, що дорослим недостатньо просто слухати викладача – це лише перший етап. Далі вони повинні „перетравити” одержану інформацію, випробувати набуті знання на практиці і нарешті включити їх у свою вже сформовану систему знань.
Перевірити цю методику може кожен з нас на своєму досвіді. Адже як би ми себе не називали – робітники, менеджери чи навіть міністри – всі ми в цьому світі тільки учні.