Вперше Лем опублікував свої вірші та оповідання ще студентом. Його роман „Шпиталь трансфігурації” комуністична критика назвала декадентським та неправильним з ідеологічного погляду. 1951 року письменник опублікував свій перший фантастичний роман „Астронавти” і відтоді видав 45 книг. Серед них найбільш відомі „Соляріс”, „Сумма технології”, „Зоряні щоденники” та „Уявна величина”, однак сам Лем наприкінці життя назвав своєю найкращою книгою „Кіберіаду”. Її герой створив велетенський комп’ютер і навчив його писати вірші.
“Машина захиталася, засміялася, заплакала і повідала, що болить їй щось на четвертому поверсі, що все їй набридло, що життя – дивне, а всі – підлі, що, мабуть, скоро вона помре і хоче тільки одного: аби пам’ятали про неї, коли її тут уже не стане. Потім попросила дати їй паперу”.
У 80-і роки письменник мешкав у Західному Берліні та Відні, а після „оксамитової революції” повернувся до Кракова. Упродовж останніх 15 років він писав тільки статті, спогади та есеї.
“Часом задумуюся, чи те, що я написав, а написав досить багато, матиме якийсь вплив на людське середовище. Думаю, що мікроскопічний, як це зазвичай буває з літературою. Але щось, мабуть, залишиться. Відчуваю, що половина з того, що я написав, заслуговує забуття... Треба мати почуття скромності: то найрозумніша наука, яку можна витягнути з шістдесятирічної кар’єри письменника.”
Станіслав Лем помер у понеділок 27 березня цього року у Кракові. Його твори перекладені сорока однією мовою і видані загальним тиражем понад 27 мільйонів примірників.