Свобода слова по-дніпропетровськи.

За останні кілька років дніпропетровські журналісти стали краще усвідомлювати межу між свободою слова і вседозволеністю, каже голова обласного об’єднання захисту прав людини «Адвокат» Світлана Торопчина-Агалакова. За її словами, журналісти перестали відмахуватись від порад юристів щодо того, що можна писати, а що може призвести до початку судової тяганини, і стали більш відповідальними.

Слово убиває

Слово лікує, слово й убиває – цю народну мудрість відома в регіоні юристка пояснює на конкретних прикладах зі своєї практики. Один із трагічних випадків стався у Дніпропетровську: газетна публікація стала причиною смерті людини.

Про це адвокат Світлана Торопчина-Агалакова розповіла Радіо Свобода, не називаючи дат і прізвищ: «Це була одна зі статей, у якій людину оббрехали. Цю статтю прочитав її батько і буквально одразу ж помер. Після його смерті цю статтю знайшли схованою, він ховав її від матері. Найімовірніше, смерть спричинила саме ця стаття, бо чоловік ніколи ні на що не хворів, був військовим, займався йогою. У цій справі був судовий процес. Смерть батька стала одним із підґрунть для відшкодування морального збитку».

Цензура не поодинока

А втім, на переконання керівниці Дніпропетровської обласної організації Національної спілки журналістів Світлани Зарайської, все частіше дніпропетровські журналісти в конфліктних ситуаціях опиняються в ролі потерпілих.

Найсвіжіший приклад в Апостолівському районі. Там чиновники змушували журналістів місцевої «районки» носити їм на затвердження матеріали, що мали йти до друку. В іншому разі вони погрожували закрити видання.

Про результат розповіла голова місцевої організації спілки журналістів Світлана Зарайська: «Районна газета „Апостолівські вісті“ звернулася до Спілки журналістів. Там чимало було різних нюансів тиску на газету, але те, що підпадає під статтю кримінального кодексу, – це попереднє цензурування. Зобов’язали редактора і заступника редактора носити газети „на підпис“. Журналістки не побоялися про це заявити».

Справою про тиск на апостолівських журналістів нині займається обласна прокуратура, проти голови райради навіть порушили карну справу.

Але, каже Світлана Зарайська, вона знає такі факти, коли це не хочуть оприлюднювати. І такі випадки стаються не тільки на районному, але й на обласному рівні, однак заявити про них у журналістів не вистачає мужності.

А от винних у кількох інших резонансних злочинах щодо журналістів усе ще шукають.

Досі не розслідувані ні справа 9-річної давнини щодо замаху на життя головного редактора газети «Наше місто» Миколи Кравчука, ні минулорічне побиття кореспондентки однієї з телестудій Наталі Власової.

Міліція зазвичай кваліфікує такі випадки як хуліганство, а винних практично ніколи не знаходять.