У середині серпня 150-тисячне турецьке військо, що мало на озброєнні 60 гармат та четверо бойових слонів, перейшло Дунай і вступило до Молдови. Там до нього приєдналася 60-тисячна татарська кіннота. Наприкінці серпня союзники підійшли до фортеці Хотина на правому березі Дністра.
З лівого берега до Хотина переправилося польське військо чисельністю 35 тисяч вояків. А ввечері 1 вересня туди підійшли 38 тисяч запорожців під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Напередодні у сутичці з турецьким загоном Сагайдачний мало не потрапив до полону і був поранений в руку отруєною стрілою.
Бої під Хотином
Кілька днів поспіль турки і татари атакували козацький табір, проте запорожці за підтримки польських вояків відбивали напади, а 4 вересня перейшли в наступ і захопили кілька турецьких гармат. Упродовж наступних трьох тижнів точилися виснажливі бої, в який зазнали значних втрат усі чотири армії. Козаки та поляки до того ж потерпали від нестачі продовольства, пороху, куль та корму для коней.
28 вересня султан дав генеральну битву, знову спрямувавши головний удар на запорожців. Зазнавши у ній поразки, Осман погодився розпочати мирні переговори.
Мир, смерть і пошана
9 жовтня між Туреччиною та Польщею була укладена мирна угода на умовах, за тодішнім висловом, «як до війни».
Після повернення до Стамбула султана убили повсталі яничари, незадоволені умовами Хотинського миру. Натомість у Польщі козаків славили як головних рятівників від турецької небезпеки.