Всі ми знаємо, що Гітлер малював, був вегетаріанцем і любив собак. Ці благородні нахили аж ніяк не вплинули на його місце в історії. Його слава полягає виключно на геноциді, расизмі та війні.
Але колись він був молодим і мріяв стати художником. Продані картини він, ймовірно, малював у Бельгії під час Першої світової війни. Картини, врешті-решт, знайшли у Фландрії на якійсь фермі. Всього 21 картина: акварелі та малюнки. Здебільшого це пейзажі та пасторальні сцени.
Продали картини в мацюпусінькому селі, де живе трішки більше двох тисяч осіб і де на кожному кроці — антикварний магазин. Аукціонна фірма «Джефферіз» повідомляє, що картини купили анонімні колекціонери. Найдешевша — майже 5 тисяч, найдорожча — 20.
Серед покупців — Карло, який представляв таємного східноєвропейського бізнесмена і мав закупити все, що мало підпис Гітлера. Подейкують, що цей таємний бізнесмен — росіянин, але перевірити це неможливо.
Картини Гітлера в контексті свого часу
Деякі групи висловили обурення з приводу цього аукціону і стверджують, що таке в Лондоні ніколи не пройшло б. Але голова Ради депутатів британських євреїв Джон Бенджамін стверджує, що там, де попит, — там і ринок. Головне, що з тими картинами будуть робити після придбання.
Дехто вважає, що ці твори слід знищити, каже він. Якби вони були в Королівському воєнному музеї в Лондоні, це можна б зрозуміти. Але коли хтось купує акварель Гітлера для того, щоб повісити її на стіну своєї вітальні, то це показує його шанобливе ставлення до Гітлера, стверджує Бенджамін.
Аукціонер Ієн Морріс в свою чергу нагадує, що ці картини є історичними документами. Гітлер написав їх задовго до того, як став фюрером. Саме з історичного погляду й треба на них дивитися, в контексті часу їхнього виконання, а не в контексті нацистської ідеології.
У багатьох країнах торгування нацистськими пам’ятками заборонене законом. Американський Центр військової історії у Вашинґтоні має 4 картини Гітлера та сотні інших нацистських речей. Але все це у сховищах і ніколи не виставляється.
В Україні натомість, як і, до речі, в Чехії, досить піти на будь-який антикварний ринок і можна собі придбати багато чого. Біля нашої церкви я потрапила на такий ринок. Було багато нацистських багнетів та ножів СС.
Я собі купила чудову фотографію президента Масарика. Щоправда, у військовій формі.
Але колись він був молодим і мріяв стати художником. Продані картини він, ймовірно, малював у Бельгії під час Першої світової війни. Картини, врешті-решт, знайшли у Фландрії на якійсь фермі. Всього 21 картина: акварелі та малюнки. Здебільшого це пейзажі та пасторальні сцени.
Продали картини в мацюпусінькому селі, де живе трішки більше двох тисяч осіб і де на кожному кроці — антикварний магазин. Аукціонна фірма «Джефферіз» повідомляє, що картини купили анонімні колекціонери. Найдешевша — майже 5 тисяч, найдорожча — 20.
Серед покупців — Карло, який представляв таємного східноєвропейського бізнесмена і мав закупити все, що мало підпис Гітлера. Подейкують, що цей таємний бізнесмен — росіянин, але перевірити це неможливо.
Картини Гітлера в контексті свого часу
Деякі групи висловили обурення з приводу цього аукціону і стверджують, що таке в Лондоні ніколи не пройшло б. Але голова Ради депутатів британських євреїв Джон Бенджамін стверджує, що там, де попит, — там і ринок. Головне, що з тими картинами будуть робити після придбання.
Дехто вважає, що ці твори слід знищити, каже він. Якби вони були в Королівському воєнному музеї в Лондоні, це можна б зрозуміти. Але коли хтось купує акварель Гітлера для того, щоб повісити її на стіну своєї вітальні, то це показує його шанобливе ставлення до Гітлера, стверджує Бенджамін.
Аукціонер Ієн Морріс в свою чергу нагадує, що ці картини є історичними документами. Гітлер написав їх задовго до того, як став фюрером. Саме з історичного погляду й треба на них дивитися, в контексті часу їхнього виконання, а не в контексті нацистської ідеології.
У багатьох країнах торгування нацистськими пам’ятками заборонене законом. Американський Центр військової історії у Вашинґтоні має 4 картини Гітлера та сотні інших нацистських речей. Але все це у сховищах і ніколи не виставляється.
В Україні натомість, як і, до речі, в Чехії, досить піти на будь-який антикварний ринок і можна собі придбати багато чого. Біля нашої церкви я потрапила на такий ринок. Було багато нацистських багнетів та ножів СС.
Я собі купила чудову фотографію президента Масарика. Щоправда, у військовій формі.