Білоруські болота -- молоде з історичної точки зору явище природи. Найстарше з них -- болото Мороч -- лежить на кордоні з Україною, йому 12 тисяч років. За 20 століття, коли радянською владою активно велося осушення боліт, кількість заболочених територій було зменшено удвічі. Проте і тепер болота становлять 12 відсотків поверхні Білорусі. Це 7 з половиною мільйонів гектарів.
Найбільше у Європі верхове болото називається Єльня, воно лежить у Вітебський області і обіймає територію у 20 тисяч гектарів. Про нього писала книга рекордів Ґінеса. Найбільший військовий полігон у Європі колись був на Ольманських болотах, що на півдні Берестейщини, раніше там випробовували радянські ракети. Зараз там природний заповідник. Взагалі Білорусь має 7 великих болотних територій, які знаходяться під захистом спеціальної конвенції ООН. В білоруських болотах збереглося понад 50 відсотків світової популяції дуже гарної пташки – вертлявої очеретянки, тут також живуть великі підорлики, дупелі та інші птахи, що внесені до Червоної книги.
Мабуть тому найактивнішим захисником білоруських боліт стала громадська організація “Охорона пташок Батьківщини”. Говорить голова цієї організації Аляксандр Вінчевський:
“Зараз ми поширюємо наші болота, наш уряд дійшов висновку, що близько 400 /чотирьохсот/ тисяч гектарів осушених торф’яників треба вернути природі, що немає сенсу їх використовувати в господарстві для будь-чого, крім оновлення там боліт”.
Старі та оновлені болота можуть принести прибуток державі – за рахунок продажу за кордон квот на випуск у атмосферу вуглекислого газу. Фактично білоруські болота очищують атмосферу для всієї Європи. Крім цього білоруські болота приваблюють туристів. Цей туризм зовсім не екстремальний, впевнений пан Вінчевський:
“Щодо трясовини на болотах, то наші орнітологи, які бували практично всюди, кажуть, що в Білорусі практично немає боліт, де можна було б потонути. Якщо людина сама не хоче самогубства... А так в жодному болоті випадково втопитися неможливо... Мої ж улюблені болота відносяться до типу верхових – там немає ані комарів, ані мух, дуже чисте повітря. Партизани колись прикладали болотний мох сфагнум до ран, там воду можна пити, розсунувши цей мох, тому що там стерильна вода”.
Північні білоруські болота багаті на журавлину та унікальну тундрову флору і фауну: карликову березу, ягоду морошку, там живуть беркути, гагари, білі куріпки... Всьому цьому як завжди загрожує економічна діяльність людини. Зараз загострилася проблема енергетичної незалежності Білорусі від російського газу, і зазвучали пропозиції про розробку нових торф’яників, які використовуються як пальне. Товариство “Охорона пташок Батьківщини” активно бореться з лобістами таких проектів, -- говорить голова організації Аляксандр Вінчевський:
“У нас зараз залишилося 17 торф’яних заводів, вони з’їли болота, на яких сиділи, і зараз хочуть освоювати нові території, причому великі, які в більшості є заповідниками під охороною, і навіть міжнародною... Це найбільша проблема”.
Інша проблема -- це стан боліт, де вже видобули торф, та осушених територій, які зараз неможливо використати в сільському господарстві. Там залишається мертва земля, відбуваються пилові бурі, підземні пожежі торф’яника, які дуже важко погасити. На рекультивацію таких територій потрібні немалі гроші. Глобальний екологічний фонд взявся фінансувати оновлення 40 тисяч гектарів білоруських боліт. Білоруському уряду потрібно знайти гроші на оновлення принаймні в 10 разів більшої території.
Найбільше у Європі верхове болото називається Єльня, воно лежить у Вітебський області і обіймає територію у 20 тисяч гектарів. Про нього писала книга рекордів Ґінеса. Найбільший військовий полігон у Європі колись був на Ольманських болотах, що на півдні Берестейщини, раніше там випробовували радянські ракети. Зараз там природний заповідник. Взагалі Білорусь має 7 великих болотних територій, які знаходяться під захистом спеціальної конвенції ООН. В білоруських болотах збереглося понад 50 відсотків світової популяції дуже гарної пташки – вертлявої очеретянки, тут також живуть великі підорлики, дупелі та інші птахи, що внесені до Червоної книги.
Мабуть тому найактивнішим захисником білоруських боліт стала громадська організація “Охорона пташок Батьківщини”. Говорить голова цієї організації Аляксандр Вінчевський:
“Зараз ми поширюємо наші болота, наш уряд дійшов висновку, що близько 400 /чотирьохсот/ тисяч гектарів осушених торф’яників треба вернути природі, що немає сенсу їх використовувати в господарстві для будь-чого, крім оновлення там боліт”.
Старі та оновлені болота можуть принести прибуток державі – за рахунок продажу за кордон квот на випуск у атмосферу вуглекислого газу. Фактично білоруські болота очищують атмосферу для всієї Європи. Крім цього білоруські болота приваблюють туристів. Цей туризм зовсім не екстремальний, впевнений пан Вінчевський:
“Щодо трясовини на болотах, то наші орнітологи, які бували практично всюди, кажуть, що в Білорусі практично немає боліт, де можна було б потонути. Якщо людина сама не хоче самогубства... А так в жодному болоті випадково втопитися неможливо... Мої ж улюблені болота відносяться до типу верхових – там немає ані комарів, ані мух, дуже чисте повітря. Партизани колись прикладали болотний мох сфагнум до ран, там воду можна пити, розсунувши цей мох, тому що там стерильна вода”.
Північні білоруські болота багаті на журавлину та унікальну тундрову флору і фауну: карликову березу, ягоду морошку, там живуть беркути, гагари, білі куріпки... Всьому цьому як завжди загрожує економічна діяльність людини. Зараз загострилася проблема енергетичної незалежності Білорусі від російського газу, і зазвучали пропозиції про розробку нових торф’яників, які використовуються як пальне. Товариство “Охорона пташок Батьківщини” активно бореться з лобістами таких проектів, -- говорить голова організації Аляксандр Вінчевський:
“У нас зараз залишилося 17 торф’яних заводів, вони з’їли болота, на яких сиділи, і зараз хочуть освоювати нові території, причому великі, які в більшості є заповідниками під охороною, і навіть міжнародною... Це найбільша проблема”.
Інша проблема -- це стан боліт, де вже видобули торф, та осушених територій, які зараз неможливо використати в сільському господарстві. Там залишається мертва земля, відбуваються пилові бурі, підземні пожежі торф’яника, які дуже важко погасити. На рекультивацію таких територій потрібні немалі гроші. Глобальний екологічний фонд взявся фінансувати оновлення 40 тисяч гектарів білоруських боліт. Білоруському уряду потрібно знайти гроші на оновлення принаймні в 10 разів більшої території.