Пропам'ятна медаль Берестейської унії з портретом
папи Климента VIII. Опублікована в: Записки Чина св.
Василія Великого, т. 15, Рим 1996.“Під сучасну пору і російська, і польська, і українська історіографія згодні в тому, що Берестейська унія була українським проектом, що це не були ні єзуїтська інтрига, ні якийсь проект католицький. Це була спроба реформування Київської церкви – і українського, і білоруського суспільства. Це була спроба поєднати Схід і Захід, відновити єдність християнства”.
16 жовтня 1596 року митрополит Рагоза скликав у Бересті собор для ратифікації унійної угоди. Лідером противників унії був волинський князь Костянтин Острозький, який прибув зі власним надвірним загоном з гарматою і відділом татарської кінноти. На третій день серед учасників собору відбувся розкол. Прихильники унії продовжили засідання у кафедральному храмі святого Миколая і того ж дня затвердили проголошену в Римі унію. Їхні опоненти провели свій собор у будинку, в якому зупинився Острозький.
Острозький звернувся до польського короля Жиґимонта ІІІ з протестом проти порушення прав і вольностей православних. Проте король 15 грудня своїм універсалом підтвердив рішення уніатського собору. Говорить львівський історик Світлана Гуркіна:
“Відомо, що якість зерна пізнається по його плодах. А плодом і спадкоємницею Берестейської унії в Україні є Українська Греко-Католицька Церква, що пройшла випробування часом і через століття давала рясні плоди свідчення віри, особливо в кривавому ХХ столітті. Сьогодні ж, через 410 років, плодом Берестейської унії є понад 5 мільйонів вірних Української Греко-Католицької Церкви.”