Ветерани Української Повстанської Армії про визнання її українською державою.

Противники визнання Української Повстанської Армії звинувачують її вояків у співробітництві з нацистами та репресіях щодо мирних мешканців. Натомість ветерани УПА стверджують, що могли воювати одночасно проти радянських партизан, Армії Крайової, німецької армії, а згодом і проти радянської армії тільки завдяки підтримці цивільного населення. Згадує вісімдесятилітній голова Братства ОУН-УПА Карпатського Краю Фотій Володимирський:

“Бо ми своїх долей не вибирали. Ми молоді хлопці, ми вийшли з народу, ми були з народом, і нарід був з нами. І він радів нашим перемогам і плакав над нашою погибеллю”.

А колишній зв’язковий Організації Українських Націоналістів, вісімдесятидвохрічний голова Управи Світової Ліґи Українських Політв’язнів Богдан Качор нагадав про характер тієї боротьби:

"Ми йшли, не дивлячися, чи нас визнають, чи не визнають, і скільки нам будуть платити за це, жертвували своїм життям, здоров’ям. Одних вішали, одних по тюрмах тримали. Я був у концтаборі Аушвіці".

Ветерани УПА виступають за примирення з ветеранами радянської армії, проте не згодні примиритися з колишніми співробітниками НКВД. Говорить Фотій Володимирський:

“А ми були на своїй землі – там, де наша мама нас родила. Вони прийшли до нас нас вбивати, а не ми до них прийшли.”

Народний депутат України Євген Гірник вважає, що вирішити проблему визнання УПА можна тільки через ухвалення відповідного правового акта:

“Єдиною формою визнання боротьби і самої Української Повстанської Армії нині є законодавча – чи в вигляді указу президента, чи в вигляді закону України. Звичайно, що сильніше було б у вигляді закону України, але, якщо ситуація буде несприятлива, то іншого виходу, ніж визнання Української Повстанської Армії і взагалі всіх борців за незалежність України відповідним указом президента не залишиться”.

Натомість дочка голови Української Головної Визвольної Ради Кирила Осьмака Наталя Осьмак наголошує на тому, що правовою підставою для визнання УПА стороною, що воювала у Другій світовій війні, є Женевські конвенції 1949 року та протоколи до них:

“Ці Женевські конвенції визнають воюючими реґулярні та нереґулярні збройні формування, якщо їх особовий склад відповідає таким вимогам: має на чолі особу, яка відповідає за своїх підлеглих; має визначений і явно видимий здалеку знак розрізнення; відкрито носить зброю і дотримується в своїх діях законів і звичаїв війни. Українська Повстанська Армія повністю відповідає цим чотирьом ознакам”.