Одна з робіт Михайла Демцю.
П’єр Гоффан: - Ми будемо виставляти українських художників від 21 жовтня до 19 листопада. Експозицію присвячено 15 річниці незалежності України. Цей проект ініціювала пані Тетяна Шпакович, яка була культурним атташе посольства України в Брюсселі. Оскільки я працюю також з білоруськими художниками, то цього разу ми віддаємо половину галереї для їхніх картин, а іншу половину – для творів українських митців. Це наш перший подібний проект.
Інший проект передбачає, що наприкінці листопада впродовж трьох днів у Брюсселі відбудеться “Ноктюрн на Саблоні” – під час цього заходу проходитимуть різні експозиції, я виставлятиму також і українських художників. Окрім того, у Парижі в другій половині листопада відкриється виставка Буряка, який таким чином стане першим художником, що виставляє свої картини в українському культурному центрі Парижа. А у бельгійському Монсі в листопаді пройде виставка, також присвячена 15 річниці незалежності України. Моя галерея не організовує цю виставку, але бере в ній участь, надаючи картини Буряка.
- А як у вас народилася ідея співпрацювати з митцями України?
- Абсолютно випадково. Галерею було засновано 1999 року, аби представити художників Бельгії – таких, як Де Бі, Жамар та інших митців. Потім до мене прийшов пан Шамшур – на той час він був першим секретарем Посольства України в Брюсселі, а нині він є послом України в Вашингтоні. Пан Шамшур представив мені одну українську картину і запропонував включити її в експозицію. Але та картина не підходила моїй галереї за жанром. Згодом він з”явився разом з українським меценатом Марковичем – ця людина багато зробила для того, аби ознайомити Західну Європу з митцями України. В німецькому місті Ахені в Марковича були картини Буряка, Демцю і Москалюка – з цих творів ми і зробили першу українську експозицію в моїй галереї. Виставка називалася “Кольори України” і пройшла дуже добре, мала великий успіх. Тоді ми вирішили продовжувати співпрацювати з Буряком і Демцю.
- Чому, на вашу думку, в бельгійської публіки з’явився інтерес до українського малярства?
- Тому що зараз люди шукають у картинах кольори, щось таке, що тішило б око, щоб б було барвистим. Також людям подобається щось екзотичне. Адже в інших країнах слов’янську цивілізацію знають набагато краще, ніж у Бельгії. До всього слов’янського існує великий інтерес. Але роль відіграє, звичайно, і якість картин.
- Чи оптимістично ви дивитеся на перспективи українських художників у Бельгії?
- Так, я достатньо оптимістично на це дивлюся. Я радий, що українські художники тут присутні. Ці митці користуються популярністю, до них існує величезний інтерес.