Давній Лучеськ повертається на Волинь. Територію старого міста реставрують і оновлюють.

Як розповів директор державного історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Тарас Грабан, археологічно-реставраційні роботи активізувалися тому, що вперше за багато років держава надала більші кошти для оновлення історичних споруд старого міста: «Цього року держава надала на реставрацію пам’яток міста чотири мільйони гривень. І більша частина, 80%, іде на заповідник… Фінансування недостатньо, але з кожним роком усе більше звертається уваги на збереження пам’яток, відповідно і фінансування збільшується».

Історія повертається

Замок і територію навколо нього спробували оживити ще в 1976 році, однак тоді держава не була зацікавлена у відновленні старовини. Адже разом із нею з небуття поставала історія, котра, як нині видно, не імпонувала радянським ідеологам. А вона давня, славна, однак із присмаком болю і гіркоти – адже саме поряд із замком 23 червня 1941 року НКВДисти розстріляли 3 тисячі в’язнів волинської тюрми.

Але спогади повернулись. На місці розстрілу постав пам’ятник, а старі споруди все ж отримали друге життя. Розповідає Тарас Грабан: «Перше завдання – зберегти будинки, які були колись. Не повинно бути дискомфортних, дисгармонійних будинків. Ми хочемо, щоб цей організм був не тільки музейним комплексом, а й життєдіяльним. Людина повинна жити в цьому організмі, тільки це треба гармонійно поєднати… Бо якщо ми зараз звідси відселимо людей, воно стане мертвим містом – це нас також не влаштовує».

Мури Лучеська говорять про те, як у 12 столітті замок витримав шеститижневу облогу полків засновника Москви Юрія Долгорукого, згодом – хана Куремси. А вже у 14 столітті замок уподобав син великого литовського князя Гедиміна Любарт. Він одружився на місцевій княжні і, прийнявши православну віру, став істинним захисником волинян.

Саме в Луцьку відбувся середньовічний європейський з’їзд монархів, тоді ж йому було дароване Магдебурзьке право. Місто довгий час процвітало, через велику кількість сакральних споруд його називали «Римом Волині».

Але коли Луцьк увійшов до складу Волинської губернії Російської імперії, її столицю було перенесено до Житомира, а Луцьк став повітовим містом.

Нове життя луцької старовини

Тепер тут із захопленням розповідають і про створений минулого року музей книги, і про одну з небагатьох в Україні аптеку-музей, і про єдиний в Україні музей дзвонів у Луцькому замкові. А поряд, у відреставрованих середньовічних житлових кам’яницях працюють офіси і мешкають лучани.

Що ж до замку, то він ожив ще й завдяки народженим тут фестивалям – флористів, дзвонарів, фольклористів, а ще – традиційному лицарському турнірові, якого з нетерпінням чекають лучани і цього листопада.