Оборонні мури і башти доби Візантії і середньовіччя, Консульський замок і Дівоча та Портова башти, храм Дванадцяти Апостолів прекрасні будь-якої пори дня і року. А постійні археологічні дослідження не дають спокійно присісти десь попід муром фортеці, оскільки чи не кожна знахідка – унікальна, чи то зброя візантійських моряків, чи печатка генуезького консула.
Директор музею “Судацька фортеця” Олександр Фарбей:
“Наша фортеця( я вже буду її так називати –“наша”) час від часу нас дивує такими фактами, які ми виявляємо. Якщо здавна вона вважалася майже суто Генуезькою фортецею, тобто ті пам’ятки, які є на поверхні, майже усі належать до Генуезького періоду, то у ході досліджень початку ХХ століття виявилось, що там є і архітектурні залишки, і матеріали значно давнішого від ХІІІ – ХУ століть”.
А на початку століття двадцять першого, науковці дослідили знахідки візантійської доби, коли Сугдея – таку назву мав нинішній Судак – була невеликою прикордонною фортецею, що охороняла якірну стоянку, місце ремонту та зимівлі військових і торговельних кораблів. Потім упродовж кількох віків фортеця слугувала і купцям, і морякам, і воякам. Тепер це один із наукових центрів міжнародного значення. Як вважає професор Фарбей, у разі внесення фортеці до списку ЮНЕСКО це місце може сприяти розвиткові європейської науки і туризму:
“Перш за все, це збереження усього того, що ми маємо на сьогодні. По-друге, це системні дослідження. Шляхом дослідження, шляхом відтворення того середовища середньовічного міста – відкривати перспективні об’єкти, перш за все які можна зробити музейними з тою метою, щоб вони були об’єктами огляду. Таким шляхом ми зараз ідемо”.
Цей шлях, переконані науковці, прискорить процес включення Судацької фортеці до списку ЮНЕСКО, і світова спільнота отримає ще одну унікальну пам’ятку, а Україна – досвід збереження і розвитку подібних місць.
Директор музею “Судацька фортеця” Олександр Фарбей:
“Наша фортеця( я вже буду її так називати –“наша”) час від часу нас дивує такими фактами, які ми виявляємо. Якщо здавна вона вважалася майже суто Генуезькою фортецею, тобто ті пам’ятки, які є на поверхні, майже усі належать до Генуезького періоду, то у ході досліджень початку ХХ століття виявилось, що там є і архітектурні залишки, і матеріали значно давнішого від ХІІІ – ХУ століть”.
А на початку століття двадцять першого, науковці дослідили знахідки візантійської доби, коли Сугдея – таку назву мав нинішній Судак – була невеликою прикордонною фортецею, що охороняла якірну стоянку, місце ремонту та зимівлі військових і торговельних кораблів. Потім упродовж кількох віків фортеця слугувала і купцям, і морякам, і воякам. Тепер це один із наукових центрів міжнародного значення. Як вважає професор Фарбей, у разі внесення фортеці до списку ЮНЕСКО це місце може сприяти розвиткові європейської науки і туризму:
“Перш за все, це збереження усього того, що ми маємо на сьогодні. По-друге, це системні дослідження. Шляхом дослідження, шляхом відтворення того середовища середньовічного міста – відкривати перспективні об’єкти, перш за все які можна зробити музейними з тою метою, щоб вони були об’єктами огляду. Таким шляхом ми зараз ідемо”.
Цей шлях, переконані науковці, прискорить процес включення Судацької фортеці до списку ЮНЕСКО, і світова спільнота отримає ще одну унікальну пам’ятку, а Україна – досвід збереження і розвитку подібних місць.