Нові обличчя американської політики.

66-річну американку італійського походження, члена Палати Представників від Демократичної партії Нансі Пелосі її супротивники-республіканці називають «лівацькою екстремісткою». Вона завжди була серед найпалкіших критиків президента США Джорджа Буша. Пелосі, бувало, називала його «некомпетентним», «небезпечним», «брехуном» чи «голим королем». Вона голосувала проти Бушевого рішення 2002 року йти війною на Ірак – так само, як 1991 року проти війни в Перській затоці його батька, тодішнього президента Джорджа Буша-старшого.

Але і супротивники, і прихильники однаково захоплені її здатністю приводити законодавців до згоди. І Нансі Пелосі відразу дала знати, що не збирається використовувати вплив своєї майбутньої посади, аби ускладнити президентові життя:

«Із президентом Бушем ми вже гарно переговорили. Він привітав мене, а я сказала йому, що збираюся співпрацювати з ним із урахуванням позицій обох партій, що успіх президента завжди добрий для країни і що я сподіваюся, що ми зможемо співпрацювати задля американського народу».

Джордж Буш також каже, що готовий до співпраці з новим керівником Палати Представників.

Зміна міністра оборони — поступка демократам

А тим часом президент-республіканець відреагував на поразку його партії тим, що звільнив міністра оборони. Неуспіхи США в Іраку, якими й керував Дональд Рамсфельд стали одним із головних чинників цієї поразки. Його відставку вважають за поступку переможним демократам.

Майбутній міністр, 66-річний Роберт Ґейтс, на відміну від гучного й енергійного Рамсфельда тихий і скромний. На початку 1990-х він очолював Центральне розвідувальне управління, перед цим був чільним радником Буша-старшого під час американської кампанії вигнання Іраку з Кувейту, а ще раніше – експертом із СРСР і Афганістану, де допомагав координувати американські зусилля проти радянських окупаційних військ.

Політику нинішнього президента Буша щодо Іраку, як і щодо Ірану, Ґейтс критикує. А два роки тому він відкинув президентову пропозицію очолити нову щойно створену тоді національну розвідку.

Нині ж Ґейтс каже, що відчув для себе необхідність повернутися з приватного бізнесу й університетського життя до Вашинґтона:

«Через те, що наші довготермінові стратегічні інтереси, наша національна і внутрішня безпека під загрозою, через те, що стільки синів і дочок Америки в лавах наших збройних сил опинилися в небезпеці, я не вагався, коли президент попросив мене повернутися на службу».

Кандидатуру Роберта Ґейтса ще має затвердити Сенат.

Україна тепло згадує Рамсфельда

Дотеперішній міністр Дональд Рамсфельд чув чимало критики і у США, і за кордоном. Нині ж принаймні в деяких країнах його згадують схвально.

Президент Афганістану Хамід Карзай назвав Рамсфельда великим другом його країни, який багато допоміг їй у війні з тероризмом.

А в Україні колега Рамсфельда висловив жаль із приводу відставки шефа Пентаґону. Міністр оборони Анатолій Гриценко, відповідаючи на запитання Радіо Свобода, так згадав Дональда Рамсфельда:

«Він дуже прихильно ставився до України, він любить Україну. Всі наші і формальні, і неформальні зустрічі, які відбувалися, починалися з його боку одним питанням: чим ми можемо допомогти Україні? »