- Позиція фракції уже вибудовувалася щодо можливого законопроекту, який би мав визначати сам факт Голодомору, як геноциду. Тут у нас не було якихось різних думок, ми зійшлися на тому, що це був геноцид, і необхідно вшановувати пам’ять людей, які загинули внаслідок Голодомору. Необхідно робити кроки щодо наукових досліджень, аби ні у кого не могли виникати сумніви у тому, був Голодомор чи не було Голодомору, був геноцид, чи не було геноциду. Єдине що, фракція зупинилася на одному моменті, щоб роблячи добру справу не починати ті конфлікти, які сьогодні можуть бути зайвими. Якщо ми захочемо робити конфлікт, і звинувачувати якусь із сусідніх країн, зрозуміло яку, в тому, що був зроблений Голодомор, фракція вважатиме це політично некоректним, і недоцільним.
- Повертаючись до питання Росії. Міністр закордонних справ Російської Федерації Сєргєй Лавров назвав питання Голодомору в Україні найсуперечливішим в українсько-російських стосунках. А раніше посол Росії в Україні Віктор Черномирдін навіть порадив Україні звернутися за вибаченнями до Грузії, оскільки Іосиф Сталін був грузином. Як ви розцінюєте позицію Росії?
- Наскільки я з знаю, крім Австралії, і однієї-двох європейських країн, ніхто Голодомору в Україні актом геноциду не визнавав. У цьому питанні не потрібно робити акценти на кожну окрему країну, а постаратися в цих державах провести лобіювання нашої історичної пам’яті. Довести, що це дійсно було, що таке визнання не спрямоване проти нинішньої влади, проти народів цих країн, що це історичний факт, і просто добиватися визнання цього історичного факту і належної пам’яті.
- Пане Чорноволе, а чи зачепив Голодомор Вашу родину?
- Безумовно, і дуже жорстоко. У мене по лінії мами родина з Галичини, а по батьківській лінії – це Черкащина. В селі Вільхівці, на Черкащині, ще досі запалі такі могилки, маленькі горбики посередині вільхівецького цвинтаря, де лежить і чимало моїх родичів. Лише невелика частина родини вижила тоді в 33-м році в Голодоморі. Там зазнали все, і переховувалися від людоїдства, і варили шкіряні чоботи, щоб вижити, і дуже багато, звичайно, вже не найближчих родичів, бо ті лінії їхні на тому 33-му році зупинилися, але дуже багато родичів того часу загинули.
