Доступність посилання

24 Жовтень 2017, Київ 02:06

Найменше меморіальних знаків і пам’ятників жертвам Голодомору на сході України, де голод був найлютішим


Донедавна мало було свідків Голодомору, котрі охоче розповідали про ті події. Страх бути знищеним за оприлюднення інформації про жахіття голоду жив у людях, жив разом з людьми. Можливо, саме через замовчування колишніми владами української трагедії та через страх говорити про Голодомор, - страх, який перетворився на майже генетичний код, пам’ятників чи пам’ятних знаків на місцях масових поховань померлих від голоду не ставили.

Пам'ятний знак жертвам голоду у Миколаєві.
Перші меморіальні пам’ятники поза межами України

Перший пам’ятник жертвам Голодомору з’явився поза межами України – в канадському Едмонтоні, у 1983 році. Він був першим у світі таким пам’ятником. Та часи змінювалися, змінювалися і люди. Починаючи з другої половини 80-х років минулого століття, меморіальні знаки та подоби пам’ятників жертвам голодомору з’являються і в Україні.

У 1989 році перший пам’ятник з’явився в місті Валки на Харківщині. Відтоді споруджували їх вже масово – і в селах, і в містечках, і у великих містах. У 90-х роках минулого століття такі пам’ятники були схожі один на одного. – Стела з великим православним хрестом у селі Заруддя на Полтавщині або пірамідка зі стовпами у вигляді свічок в селі Пустовіти на Київщині, стела в селі Сніжків на Харківщині. На Чернігівщині – в селі Сокиринці встановлено пам’ятник жертвам голодомору у вигляді хреста, обвитого колючим дротом. Прості пам’ятники. Недарма кажуть в народі: «Чим простіший пам’ятник, тим більшу журбу навіює».

Знаки про «голодні кладовища»

Тільки через півстоліття після трагедії люди почали впорядковувати місця поховань рідних, земляків чи й чужих людей, скошених голодною смертю. До того іноді тільки назви місцин засвідчували: тут знак голодомору. Як на Житомирщині, де в селі Ярославка цвинтар так і називають – «Голодне кладовище».

На цвинтарі в Бородянці (на Київщині) поховані в спільній ямі і місцеві жертви голоду, і ті, кого привозили сюди, підібравши при різних шляхах та дорогах, і ті, кого скинули, мов лантухи, з потягів, що мчали повз. У 1990 році над цією братською могилою з’явився пам’ятний хрест. Плити із хрестами, хрести і дзвони, насипані кургани - є в сотнях українських сіл: на Вінниччині і Луганщині, Дніпропетровщині, Запоріжжі, Кіровоградщині, Одещині та Херсонщині. В кожній області, навіть у західних областях, які на час Голодомору 1932-33 років не були у складі радянської України.

Загальноукраїнський меморіал з’явився у 1993 році на Зажур-горі поблизу Мгарського монастиря на Полтавщині. Це – 30 дзвонів, під пологом одного великого дзвону, увінчані хрестом. Споруджений на кошт Українського фонду культури та громадськості Лубенщини. Архітектор пам’ятника – А.Ігнащенко, конструктор – І.Лебедич. Відкритий цей пам’ятник 11 вересня, а наступного дня у Києві на Михайлівській площі було освячено меморіальний знак із бронзи та граніту – хрест і Мати-берегиню. Створили його художник В.Перевальський з архітектором М.Кислим.

В регіонах найлютішого радянського голодомору – найменше пам’ятників

Дослідники історії Голодомору – а їх сьогодні вже немало – звертають увагу на те, що найменше меморіальних знаків чи пам’ятників споруджено жертвам голодомору на східних та південно-східних теренах країни. Власне, там, де Голодомор був найлютішим. Це – Донеччина, Сумщина, Дніпропетровщина, Миколаївщина… А в згаданому селі Ярославка на Житомирщині, де «Голодне кладовище» - пам’ятників аж три. Всі вони відкриті ще 1991 року.

В тоталітарні часи на місцях масових поховань жертв голодомору прокладали дороги, будували клуби, робили танцмайданчики. Сьогодні, коли країна давно незалежна, кивати на тоталітарний режим не випадає, а хрести і плити і тепер іноді нищаться – новітніми вандалами. І річ не в тім, де поставлять більше пам’ятних знаків, де – менше. Головне – сама пам’ять, жива пам’ять. Брак якої в усьому світі вважається браком розуму.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG