Федір Лук’янов— Ці відносини прохолодно рівні, що вигідно відрізняє їх від деяких попередніх періодів, коли емоційний чинник суттєво переважав раціональний. Зараз цей період минув. Росію цілком влаштовує та конфігурація влади, яка склалася в Києві, а з іншого боку, Росія загалом почувається доволі впевнено у відносинах не лише з Україною, а також і з іншими партнерами, починаючи від Європейського Союзу і закінчуючи Китаєм. Можна сперечатися, чи є підстави для такої впевненості, але таке почуття є, і воно дозволяє поводитися зваженіше, ніж в інші періоди, коли Росія такої впевненості не відчувала.
— Путін довго збирався в Україну на зустріч із Ющенком, і ось тепер, за оцінкою багатьох експертів, позиції президента України стали слабшими. Як цей чинник може вплинути на результати переговорів?
— Ось Путін у вересні зустрічався з так званим Валдайським клубом, — це група західних журналістів і політологів, які ось уже третій рік приїздять в Росію на конференцію, а потім їх приймає президент Росії, — так от на цій зустрічі Путін на запитання про Україну раптом почав надзвичайно позитивно відгукуватися про Ющенка, що це відповідальний, мудрий лідер. Гадаю, це не було до кінця щиро, мабуть, із певною каверзою. Хоча, якщо порівнювати з Саакашвілі, з яким у Путіна не виходить розмова і, мабуть, не вийде через несумісність темпераментів і політичних типажів, то Ющенко, звичайно, іншого типу політик, із яким Путін розмовляти може і буде. А те, що позиція Ющенка зараз слабша, ніж раніше, лише додає Росії впевненості, про яку я вже згадував.
— Віктор Ющенко стурбований проблемою постачання газу найбільшим українським компаніям, а соратники президента України публічно висловлюють занепокоєння тим, що Росія намагається поглинути українську енергетику. Як, на Вашу думку, може розвиватися ця ситуація?
— Проблема, пов’язана з енергетикою, — це, власне, головна проблема, яка турбує президента Путіна. Доволі давно очевидно, що всю російську зовнішню політику він вибудовує довкола енергетичних питань. Передовсім це стосується Європейського Союзу, але не тільки. І ці питання будуть домінувати на порядку денному. Гадаю, що буде складна і жорстка торгівля за умови, за частки, за контроль. І, як доводить досвід, мотивація українських представників дуже різна. Вони далеко не завжди керуються виключно національними інтересами — є багато інших чинників: комерційних, особистих. Приблизно така ж ситуація і з російського боку. Так що, мабуть, у цьому наші політики один одного добре розуміють і просто будуть запекло однин із одним торгуватися за реальні частки, владу і гроші.