Рівненщина: Чи матимуть друге життя найстаріші енергоблоки?

Упродовж останнього року “Енергоатом” України не раз обговорював питання продовження ресурсу енергоблоків, проектна потужність яких вичерпується у 2010–2011 роках. Захисники цієї ідеї акцентують увагу на економії під час використання перевірених старих майданчиків і конструкцій.

Переконаним прихильником цієї ідеї є будівничий і багатолітній колишній директор Рівненської АЕС, нині міський голова Кузнєцовська Володимир Коровкін: «440-ві ВВЕРи – це одні з найкращих, які можна було винайти. Я просто їхній патріот…».

Приклад подовження терміну експлуатації аналогічного водо-водяного реактора із 30-ти до 65-ти років має фінська АЕС у Ловізі.

Часу залишилося обмаль

Однак керівництво української Національної комісії радіаційного захисту стверджує, що для цього потрібно навчитися відпаювати розітлілу частину корпусу реактора, чого ефективно ще не зробив ніхто. Над цим завданням нині працюють фахівці інституту ім. Б.Патона. І можуть не встигнути, бо такі дослідження мають завершитися у 2007 році.

Учора на зустрічі з громадськістю та журналістами заступник Держкомітету ядерного регулювання Ольга Макаровська сказала:

«Якщо Державний комітет ядерного регулювання найближчим часом не отримає документів на продовження експлуатації, ми повинні розпочати роботу з підготовки до зняття з експлуатації. У цьому випадку законодавством встановлені досить жорсткі терміни. Концепція повинна подаватись за 3 роки до завершення проектного терміну роботи енергоблоку. У всякому разі, давно пора відкрито заявити про ці наміри й офіційно звернутися до регулюючого органу».

Майже сотня технічних заходів і розвідок, які зробили тільки в нинішньому році атомники, шукаючи засіб Макропулоса для двох старіючих енергоблоків, можуть виявитись марними. Тож керівництво Рівненської АЕС уже почало пропагувати екстенсивний шлях і нині активно переконує депутатів ближніх до станції районів Рівненщини і Волині у крайній необхідності будівництва п’ятого і шостого енергоблоків.