“Я думаю, найважливіше для України і Білорусі було б знати зараз, що якщо вони відповідають критеріям ( а нині їм до цього дуже далеко), то колись у майбутньому вони отримають перспективу членства. Тому що з головних причин мені було б дуже важко сказати Україні – ви не є Європою, або ми вирішили, що зупинимо розширення після того, як до ЄС вступить 35-та країна. Такі складні аргументи інколи лунають, але я їх не поділяю”.
Потрібно керуватися географічним розташуванням чи політичними інтересами?
Депутат від Фінляндії Александер Стабб пропонує дуже обережно визначати майбутні кордони Євросоюзу. За його словами, він, можливо, недостатньо ходив на шкільні уроки географії, але, як на нього, ані Канарські острови, ані острів Реюньйон не належать географічно до Європи, однак вони є частиною Євросоюзу.
Старший дослідник Центру досліджень європейської політики, колишній голова делегації Єврокомісії в Росії Майкл Емерсон взагалі пропонує відмовитися від термінів “остаточні кордони Євросоюзу” і “здатність ЄС поглинати нових членів”. Входження України до Євросоюзу він пов''язує із стратегічною безпекою ЄС:
"Виключення України стане сигналом для того, щоб цю країну знову поглинула авторитарна, майже радянська, агресивна геополітична поведінка Росії. У той час, як Україна наразі хитається, вона може піти будь-яким з двох шляхів".
Майкл Емерсон вважає, що наступне велике розширення може відбутися, однак не раніше 2015 або 2020-25 років.
Що ми робитимемо з Україною, а згодом Молдовою і Білоруссю?
Про далеку перспективу розширення Євросоюзу пропонує замислитися також депутатка Європарламенту від Бельгії Аннемі Нейтс-Уйттеброок:
“Ми повинні виконати всі наявні зобов''язання. Але після того ми матимемо питання України, Молдови, Білорусі – як тільки вони стануть достатньо демократичними, чого досі немає. Але що ми робитимемо з цими країнами? Це нелегке питання, це повинно бути реальною стурбованістю – якого роду Євросоюз ми хочемо мати, скажімо, на горизонті 2020 року?”.
Як відомо, подальше розширення Євросоюзу має проходити з урахуванням громадської думки в країнах ЄС. Експерт Центру досліджень європейської політики Сенем Айдін сказала, що виходячи з опитувань, європейці не проти самої логіки розширення, але вони надзвичайно дезінформовані щодо економічних, фінансових і соціальних наслідків входження до ЄС нових членів.