Референдум про незалежність України 1991 року.

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України та створення суверенної Української держави. Для підтвердження цього рішення парламент призначив на 1 грудня того ж року всеукраїнський референдум. Невдовзі, виступаючи по всесоюзному телебаченню, президент СРСР Михайло Горбачов заявив, що Союз не може існувати без України, а Україна – без Союзу. Проте в неділю 1 грудня понад 90% з тих тридцяти двох мільйонів українських громадян, які взяли участь у референдумі, висловилися за державну незалежність України. Говорить київський політолог Олександр Дергачов:

«Сьогодні майже половина тих, хто тоді підтримав незалежність, розчаровані, адже ми маємо досить суперечливі наслідки державної незалежності, особливо з огляду на рівень життя. Тож є багато приводів дуже тверезо дивитися на те, як ми скористалися незалежністю. І чи не було те волевиявлення епізодом тільки? І, врешті, тільки Помаранчева революція відновила оцей процес, коли громадяни можуть змінювати долю країни.»

Одночасно з референдумом відбулися перші в історії України всенародні вибори Президента держави. Серед шести кандидатів переміг колишній секретар ЦК Компартії України, тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук, за якого проголосували понад 61% виборців. Його головного суперника, лідера Народного Руху України В’ячеслава Чорновола підтримали понад 23% виборців.

2 грудня Україну визнали Польща та Канада, 4 грудня – Литва і Латвія, а загалом упродовж першого року незалежності її визнали 140 держав. Говорить львівський філософ Тарас Возняк:

«Референдум, котрий відбувся 15 років назад, надзвичайно важливий не тільки для українців як таких, але в принципі і для взагалі геополітичної ситуації у Центрально-Східній Європі. По суті, він сформував і леґітимізував нову геополітичну реальність, котра до цього часу не змінюється і напевно що змінюватися не буде – безвідносно до того, які уряди будуть приходити в Україні до влади.»