Підписанню Біловезької угоди в Україні передував референдум, який підтвердив Акт проголошення незалежності. За це проголосували понад 90% виборців. Проти – сім з половиною. Тоді ж одночасно обирали і першого Президента України. Ним став тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук.
Підписання Біловезьких угод – це правильний крок, альтернатив якому немає. Так Леонід Кравчук охарактеризував ті події в інтерв’ю Радіо Свобода:
“У мене було дуже багато надій, дуже багато щасливих думок. Я був переконаний, що Україна стане не тільки незалежною, але і багатою та демократично. Якби довелося це повторити, а б це повторив і зараз, тому що альтернативи для свободи і незалежності ще ніхто не придумав. А те, що люди, які приходять до влади, не можуть скористатися тим, що надала їм шанс історія – то це вина не незалежності і не свободи, а вина людей”.
Розвал СРСР був закономірним, каже соціаліст Іван Бокий, однак додає, що з самого початку Україна обрала неправильну модель економічного розвитку:
“Помилок більш, ніж потрібно було зроблено. І більш, ніж можна було їх собі уявити. Було вибрану неправильну модель економічного розвитку з самого початку. Наклався ще розрив економічних зв’язків з колишніми союзними республіками”, – зазначив Іван Бокий в інтерв’ю Радіо Свобода.
Бютівець Володимир Яворівський каже, що сьогоднішній день для нього, після дня народження та дня одруження, є найважливішим:
“Спершу, навіть не вірилося, що вона (держава) завалилася назавжди. Але це все одно, один із найкращих днів у моєму житті. Аж не віриться, що це все відбулося тоді у Біловезькій пущі так швидко і просто. Очевидно, і Божа рука прокляла цю страшну державу за стільки величезних гріхів, що вона закінчилася так швидко, так безславно, але без крові”.
За останніми опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, за 15 років незалежності України кількість прихильників суверенітету країни скоротилася на 11%.
