Станіслав Шушкевіч переконаний, що не допустити розпаду СРСР було неможливо, бо такої країни у грудні 1991 року вже не існувало.
«Путч, серпневий путч, остаточно зруйнував Радянський Союз, а ті заходи, які робив Горбачов, вони не відповідали нормальному розумінню, що таке держава і що має бути. Тому ми просто констатували факт того, що відбулося».
Зараз у державних ЗМІ Білорусі багато ностальгійних передач, в яких позитивно згадується СРСР. Пан Шушкевіч каже, що ніколи не шкодував про те, що було зроблено 15 років тому у Біловезький пущі.
«Щодо мене, то я лише пишаюся тим, що відбулося. Я вважав це найважливішою подією у своєму житті – те, що я підписав Біловезьку угоду. Тепер же такою подією я вважаю виведення ядерної зброї з території Білорусі. Подивіться на теперішню владу в Білорусі, на те, як подібний Лукашенка на Кім Чен Іра. Це одного поля ягоди».
Те, що відбулося після Біловезьких угод у Білорусі, пан Шушкевіч вважає певною несподіванкою, яка була народжена силами, що були проти Біловезької угоди. У 1996 році вище керівництво Росії підписало індульгенцію А. Лукашенку, каже С. Шушкевіч. І тепер Росія стала оплотом диктатур на пострадянському просторі:
«Нам це було відоме й раніше. Росія увесь час така і є. Але добре було б, щоб вона замкнулася в цій справі на себе. У неї вистачає автономій».
Багато краще ситуація розвивалася в Україні, переконаний пан Шушкевіч, який особисто знайомий зі всіма українськими президентами.
«Україна – країна більш високої політичної культури. Вона показала головне – передачу влади. Можна по-різному ставитися до Кравчука, Кучми, Ющенка, але влада передавалася згідно з підсумками виборів. Народ керував цим. У Білорусі ж, дякуючи Росії, зберігається все та ж проросійська влада».
Але Станіслав Шушкевіч оптимістичний щодо демократичного майбутнього Білорусі, тому що, за його словами, авторитарна держава безперспективна, а командна економіка безплідна.
«Путч, серпневий путч, остаточно зруйнував Радянський Союз, а ті заходи, які робив Горбачов, вони не відповідали нормальному розумінню, що таке держава і що має бути. Тому ми просто констатували факт того, що відбулося».
Зараз у державних ЗМІ Білорусі багато ностальгійних передач, в яких позитивно згадується СРСР. Пан Шушкевіч каже, що ніколи не шкодував про те, що було зроблено 15 років тому у Біловезький пущі.
«Щодо мене, то я лише пишаюся тим, що відбулося. Я вважав це найважливішою подією у своєму житті – те, що я підписав Біловезьку угоду. Тепер же такою подією я вважаю виведення ядерної зброї з території Білорусі. Подивіться на теперішню владу в Білорусі, на те, як подібний Лукашенка на Кім Чен Іра. Це одного поля ягоди».
Те, що відбулося після Біловезьких угод у Білорусі, пан Шушкевіч вважає певною несподіванкою, яка була народжена силами, що були проти Біловезької угоди. У 1996 році вище керівництво Росії підписало індульгенцію А. Лукашенку, каже С. Шушкевіч. І тепер Росія стала оплотом диктатур на пострадянському просторі:
«Нам це було відоме й раніше. Росія увесь час така і є. Але добре було б, щоб вона замкнулася в цій справі на себе. У неї вистачає автономій».
Багато краще ситуація розвивалася в Україні, переконаний пан Шушкевіч, який особисто знайомий зі всіма українськими президентами.
«Україна – країна більш високої політичної культури. Вона показала головне – передачу влади. Можна по-різному ставитися до Кравчука, Кучми, Ющенка, але влада передавалася згідно з підсумками виборів. Народ керував цим. У Білорусі ж, дякуючи Росії, зберігається все та ж проросійська влада».
Але Станіслав Шушкевіч оптимістичний щодо демократичного майбутнього Білорусі, тому що, за його словами, авторитарна держава безперспективна, а командна економіка безплідна.