«Відмова України від запропонованого нами вирішення проблеми означає катастрофічні наслідки для її економіки і, на жаль, для братнього українського народу. Ми вважаємо, що українській владі буде дуже складно, а точніше — неможливо пояснити своєму народові причини таких недалекоглядних дій», — заявив представник російського газового монополіста.
У той час під тиском ЄС і США Росія та Україна досягли 4 січня угоди про відновлення газопостачання з новою ціною на газ.
Але обіцянки Москви керуватися у ціновій енергетичній політиці лише ринковими методами насправді виявилися далекими від дійсності. Бо політичну підкладку у цьому впродовж 2006 року відчули не лише Грузія та Молдова, а й Білорусь, Азербайджан, Болгарія, Румунія та інші країни.
Небезпека є й для Європи
Уже тоді чимало європейських експертів попереджали Брюссель, що Москва буде безжалісно використовувати енергетичний важіль проти всієї Європи.
Марк Естер, редактор британського щомісячного дослідницького видання «Нафта і енергетичні тенденції», каже: «Я думаю, що Європа буде все більше й більше залежною від Росії щодо постачання газу і від російської влади та російських енергетичних компаній, котрі дуже тісно пов’язані. Вони і далі використовуватимуть енергію, і особливо газ, як політичний інструмент, що ми могли бачити на початку цього року з Україною».
А польський парламентар Яцек Сарюш-Вольський відзначив: «Проблема енергетичної безпеки не є виключно справою лише галузей промисловості чи економіки. Енергія була використана як зброя і зовнішньополітичний інструмент, і тому її слід обговорювати у контексті зовнішньої політики і політики безпеки».
Росія забезпечує близько 25% газових потреб країн ЄС, як підрахували у Брюсселі. А це є незаперечним фактом вразливості ЄС щодо політичних забаганок Кремля. Тим більше, що, за деякими оцінками, ця потреба континенту у російських газових поставка зросте за 25 років до 70%.
Домовитись буде нелегко
Уже сьогодні виявляються незгоди між ЄС та Росією у низці енергетичних питань: обмеження доступу на російський енергетичний ринок міжнародних компаній, небажання Москви ратифікувати Енергетичну хартію тощо.
А ще неоднорідність залежності європейських країн від російського газу буде заважати у виробленні єдиної енергетичної стратегії ЄС щодо Москви, вважають експерти.