Ігор ПасічникРектор Острозької академії Ігор Пасічник згадує, як все починалось.
Цей рухливий інтелігентний чоловік невисокого зросту непомітний до того часу, поки не заговорить. Із перших хвилин спілкування захоплює глибокою ерудицією, широтою знань, небуденністю мислення. Він уміє бути водночас мрійником і прагматиком. Вважає себе щасливою людиною, бо найбільші його починання були вдалими. І вірить у те, що до справи його життя – відродження Острозької академії – причетні не тільки добрі люди, а й сам Господь.
Ігор Пасічник: «Коли люди говорять – для того, щоб переконатися, чи є Бог, покажіть нам диво – я кажу їм: приїдьте, подивіться на Острозьку академію. Якщо є Боже благословення над чимось, то незалежно від того, хто це робить, воно буде робитися обов’язково».
Від радянського диспансеру до відновлення найстарішого навчального закладу
Століття слави Острога як центру просвітництва і князівської влади змінилися тут століттями забуття і нищення історії. У радянські часи в місті заснували кілька інтернатів та обласний психоневрологічний диспансер. Фразу “Тобі пора до Острога” сприймали як образу.
На той час єдиний на всю західну Україну доктор психології Ігор Пасічник, котрого чекала блискуча кар’єра вченого у Львові, у 94-му зустрів Указ Президента про створення Острозького колегіуму так, як і інші його земляки – з певною долею скептицизму.
Переломною стала чергова зустріч з ректором тоді вже відродженої Києво-Могилянської академії В’ячеславом Брюховецьким та тодішнім віце-прем’єром Миколою Жулинським. Перспектива відродження найстарішого навчального закладу Східної Європи, у стінах якого, починаючи від Граматики та Острозької Біблії, творилась українська культура й література, викладали й виростали відомі вчені й громадські діячі, захопила Ігоря Пасічника.
Ігор Пасічник: «Моя мама-небіжка, коли почула, що я їду в Острог працювати, сказала: «Це в тебе, сину, щось із головою сталося після того, як ти захистив докторську… Я їх розумію. А коли я приїхав в Острог і побачив, на що я погодився – це був шок. Руїна, бур’яни, неподалік міський смітник, приміщення, абсолютно непридатні для експлуатації, жодного стола, стільця і книжки, жодного викладача, я вже не кажу про кандидатів наук…»
Якщо ти зараз відмовишся – то шкодуватимеш усе життя
Останнім аргументом на користь академії, який переважив чашу вагань, було слово молодшої доньки Наталки:
Ігор Пасічник: «Я з нею приїхав дивитися на ці руїни, і коли я їхав розчарований назад – вона казала: “Тату, я тебе знаю, якщо ти зараз відмовишся – то шкодуватимеш усе життя»…
На той час Наталка вже була відомою піаністкою, разом з чоловіком мешкала у Швеції. Інша донька, Ольга Пасічник – примадонна Варшавської опери. Доньки не змінили свого громадянства і досі пишаються своїм походженням, через студійні записи та концерти пропагуючи у світі українську народну та класичну музику. Вірною соратницею упродовж життя для пана Ігоря є його дружина Ядвіга – кандидат математичних наук.
Розповідаючи про те, як крок за кроком колегіум перетворювався в Національний університет, Ігор Пасічник називає безліч прізвищ – дехто із них уже пішов з життя, лишивши по собі книги, відреставровані споруди, неймовірні фрески та картини на стінах оновленої середньовічної споруди монастиря капуцинів, у якому розташувалась Академія:
Ігор Пасічник: «Коли я сьогодні переступаю поріг Острозької академії, я абсолютно не вірю, що це було можливим, і що це трапилося.»
Друге життя давнього Острога
Разом з Академією друге життя отримав давній Острог. Нині просторі аудиторії, унікальні музеї та зали, спортивні комплекси та нова бібліотека Острозької академії захоплюють не тільки українських, а й закордонних гостей, з якими вільно спілкуються студенти, бо ж друга мова спілкування в академії – англійська.
Поряд з історичним, економічними, філологічними та іншими факультетами тут діють єдиний в Україні інститут досліджень діаспори, єдиний в Україні факультет релігієзнавства, де разом з учителями християнської етики отримують знання з історії та філософії і священики різних конфесій. Новітні навчальні технології та Болонський процес дісталися сюди швидше, ніж до більшості столичних вузів, а конкурс абітурієнтів на деякі спеціальності у нинішньому році перевищував двадцятеро на місце. На запитання, чи важко навчатися в Острозі, студенти відповідають: «Як бджолам…»Б, — натякаючи на те, що їхній Пасічник не терпить трутнів.
Сьогодні Ігор Пасічник отримав найвищу нагороду Президента. Ректор вищого українського навчального закладу з 430-літньою історією вважає, що це вінець багаторічної невтомної праці усього колективу та всіх друзів, які опікувалися ним від самого початку відродження.
Втілення мрії про Острог як український Кембридж триває.