Р.С.: Іване, з якого віку ти віриш у Святого Миколая?
І.М.:Вже, Богу дякувати, 45 років
Р.С.: Тобто, донині?
І.М.:Я не лукавлю, що я дитячий видавець, вірші пишу і такий собі літаю у хмарах і так уявляю. Я в цьому не лукавлю. Хоч я сам кладу дарунки... Ні, не буду так казати. Хоч я причетний до того, що Святий Миколай кладе дарунки під подушки дітям. Але у нас всім Миколай кладе дарунки— і дорослим, і дітям.
Р.С.: У вашій родині?
І.М.:Так. Але я й далі вірю, що він направляє моїми діями. Мій найперший спогад. Я не дуже пам’ятаю багато що в житті. І з дитинства вже пам’ятаю себе старшим. Але найперший спогад —років три — і мій батько вчить мене молитви: “Ангелику мій, охоронцю мій, рано, вечір, вдень, вночі, будь мені до помочі”. Бо прийде Миколай і треба знати молитву, щоб розказати її Миколаю. Бо коли Миколай приходить, він питає, чи знаєш молитву. І з трьох років до мене в Березові приходить Миколай. До нас збиралися діти з третини села. Дорослі не вміщалися і стояли на ґанку, в сінях. Діти повторювали віршики, молитви. І чекали, а хтось з дорослих забігав час від часу і казав: “Я видів, Миколай вже спустився на золотих поворозках, він вже в Березові”.
Р.С.: Це яка година була?
І.М.:Десь, мабуть, сьома.
Р.С.: Вже темно?
І.М.:Так, це темно, і хтось прибігав і казав, що Миколай вже біля Стиблички — це далека сусідка.
Р.С.: Це було страшно? Які відчуття ти згадуєш з того часу?
І.М.:Це святобливо страшно. Це той святобливий острах і радість, і блаженство, які ти відчуваєш, коли тобі вдається щиро помолитися. І віриш, що зараз побачиш святого. Бо чим відрізняється Святий Миколай від Діда Мороза? Дід Мороз приходить з лісу, а Святий Миколай – з неба. Я свято був переконаний, що Миколай все про мене знає. Бо хоч я був хлопчик-відмінник, добре вчився, але зима, я любив побігти на ріку, десь провалюся — і все це про мене Миколай знав.
Р.С.: Яка різниця між очікуванням і відчуттям приходу Миколая в дитинстві і нині?
І.М.:Тепер відповідальніше ставишся, бо знаєш, що Миколай керує твоїми діями, але ти повинен сам багато докластися, щоб Миколай став святом для твоїх рідних.
Р.С.: Іване, чи навчив ти своїх дітей молитви до Миколая?
І.М.:Це не є молитва. Вони знають пісню про Миколая, бо він до нас приходить щороку.
Р.С.: А що ти цього року очікуєш від Миколая?
І.М.:Миколай дорослим дарує просто пам`ятні даруночки. Солодощі, парфуми. І завжди в цьому ящику багато мандаринок. А то вже діти чекають особливих дарунків. Дорослі мають такі формальні, але прекрасні знаки уваги від Миколая, щоб ми знали, що він не забуває і нас, бідолах.
І.М.:Вже, Богу дякувати, 45 років
Р.С.: Тобто, донині?
І.М.:Я не лукавлю, що я дитячий видавець, вірші пишу і такий собі літаю у хмарах і так уявляю. Я в цьому не лукавлю. Хоч я сам кладу дарунки... Ні, не буду так казати. Хоч я причетний до того, що Святий Миколай кладе дарунки під подушки дітям. Але у нас всім Миколай кладе дарунки— і дорослим, і дітям.
Р.С.: У вашій родині?
І.М.:Так. Але я й далі вірю, що він направляє моїми діями. Мій найперший спогад. Я не дуже пам’ятаю багато що в житті. І з дитинства вже пам’ятаю себе старшим. Але найперший спогад —років три — і мій батько вчить мене молитви: “Ангелику мій, охоронцю мій, рано, вечір, вдень, вночі, будь мені до помочі”. Бо прийде Миколай і треба знати молитву, щоб розказати її Миколаю. Бо коли Миколай приходить, він питає, чи знаєш молитву. І з трьох років до мене в Березові приходить Миколай. До нас збиралися діти з третини села. Дорослі не вміщалися і стояли на ґанку, в сінях. Діти повторювали віршики, молитви. І чекали, а хтось з дорослих забігав час від часу і казав: “Я видів, Миколай вже спустився на золотих поворозках, він вже в Березові”.
Р.С.: Це яка година була?
І.М.:Десь, мабуть, сьома.
Р.С.: Вже темно?
І.М.:Так, це темно, і хтось прибігав і казав, що Миколай вже біля Стиблички — це далека сусідка.
Р.С.: Це було страшно? Які відчуття ти згадуєш з того часу?
І.М.:Це святобливо страшно. Це той святобливий острах і радість, і блаженство, які ти відчуваєш, коли тобі вдається щиро помолитися. І віриш, що зараз побачиш святого. Бо чим відрізняється Святий Миколай від Діда Мороза? Дід Мороз приходить з лісу, а Святий Миколай – з неба. Я свято був переконаний, що Миколай все про мене знає. Бо хоч я був хлопчик-відмінник, добре вчився, але зима, я любив побігти на ріку, десь провалюся — і все це про мене Миколай знав.
Р.С.: Яка різниця між очікуванням і відчуттям приходу Миколая в дитинстві і нині?
І.М.:Тепер відповідальніше ставишся, бо знаєш, що Миколай керує твоїми діями, але ти повинен сам багато докластися, щоб Миколай став святом для твоїх рідних.
Р.С.: Іване, чи навчив ти своїх дітей молитви до Миколая?
І.М.:Це не є молитва. Вони знають пісню про Миколая, бо він до нас приходить щороку.
Р.С.: А що ти цього року очікуєш від Миколая?
І.М.:Миколай дорослим дарує просто пам`ятні даруночки. Солодощі, парфуми. І завжди в цьому ящику багато мандаринок. А то вже діти чекають особливих дарунків. Дорослі мають такі формальні, але прекрасні знаки уваги від Миколая, щоб ми знали, що він не забуває і нас, бідолах.