Найприємніше завдання за всі роки моєї репортерської діяльності. Я обійшов упродовж останнього тижня півтора десятка приблизно спеціалізованих алкогольних крамниць та вісім манхеттенських барів, включно з питним закладом під назвою Russian Vodka Room, тобто “російська горілчана кімната” на 52-й вулиці в театральному бродвейському районі Манхеттена. Усюди повно народу, усюди високі ціни, 50 грамів горілки – до 10 доларів, усюди вам пропонують, крім звичайних коктейлів, горілки, настояні на всіляких травах, коріннях, фруктах, цитрусах.
Це нині дуже модно. І коштує значно дорожче від звичайної випивки. “Абсолют”, що посідає перше місце в Америці серед імпортних горілок, щойно оголосив новий різновид своєї популярної лінії цитрусових. Але “Абсолют”, пляшка якого коштує 20 доларів, далеко не з найдорожчих. Це удвічі дорожче від ціни ординарних американських горілок типу “Смирнов”, “Лідс”, “Вулфшмідт” тощо, але удвічі дешевше від французької “Грей Гуз”, тобто “Сірої Гуски”. Втім, ця горілка, дуже м’яка, бо створена шляхом п’ятиступеневої перегонки, є теж американською ідеєю. 1997-го року Сідні Френк, нью-йоркський імпортер, замовив її виготовлення французьким виноробам. Чому саме їм? Бо, за його словами, він зважав на високу репутацію харчових продуктів з Франції. “Грей Гуз” стала дуже популярною.
Тим часом, появилася горілка “Тіто”, шестиразової перегонки. Назва, зазначимо, не має стосунку до покійного югославського диктатора. Пляшка “Тіто” йде за 50-60 доларів. Одначе це дрібниці у порівнянні з цілою низкою супердорогих горілок, де пляшка коштує до 300 доларів, можете собі уявити?
Мільярдер-будівельник Дональд Трамп, власник десятків нью-йоркських хмарочосів, пропонує власну горілку “Трамп”, знамениту не стільки видатним смаком, скільки тим, що пляшка вкрита шаром чистого золота у 24 карати. Роберто Каваллі, модний італійський дизайнер одягу, створив горілку свого імені у розкішній пляшці, оповитій змією. Ціна – 300 доларів у фешенебельних нічних клубах. Іще одне дуже коштовне створіння – горілка “Бонг”, тобто “Дзвін”, названа так за форму пляшки. Ціна – 250 доларів.
Чи захмарні ціни означають, що горілка всередині цих художньо виконаних пляшок істотно відрізняється від звичайної? Мені не довелося пробувати ані “Трамп-Водка”, ані “Бонг-Водка”, ані “Тіто”, але Алексі Баріонуово, оглядач “Нью-Йорк Таймс”, проводить паралель з парфумами – мовляв, за великим рахунком, бренди різняться здебільшого за формою і оформленням пляшки, престижем фірми і, звичайна річ, – ціною: чим дорожче, тим привабливіше.
Це нині дуже модно. І коштує значно дорожче від звичайної випивки. “Абсолют”, що посідає перше місце в Америці серед імпортних горілок, щойно оголосив новий різновид своєї популярної лінії цитрусових. Але “Абсолют”, пляшка якого коштує 20 доларів, далеко не з найдорожчих. Це удвічі дорожче від ціни ординарних американських горілок типу “Смирнов”, “Лідс”, “Вулфшмідт” тощо, але удвічі дешевше від французької “Грей Гуз”, тобто “Сірої Гуски”. Втім, ця горілка, дуже м’яка, бо створена шляхом п’ятиступеневої перегонки, є теж американською ідеєю. 1997-го року Сідні Френк, нью-йоркський імпортер, замовив її виготовлення французьким виноробам. Чому саме їм? Бо, за його словами, він зважав на високу репутацію харчових продуктів з Франції. “Грей Гуз” стала дуже популярною.
Тим часом, появилася горілка “Тіто”, шестиразової перегонки. Назва, зазначимо, не має стосунку до покійного югославського диктатора. Пляшка “Тіто” йде за 50-60 доларів. Одначе це дрібниці у порівнянні з цілою низкою супердорогих горілок, де пляшка коштує до 300 доларів, можете собі уявити?
Мільярдер-будівельник Дональд Трамп, власник десятків нью-йоркських хмарочосів, пропонує власну горілку “Трамп”, знамениту не стільки видатним смаком, скільки тим, що пляшка вкрита шаром чистого золота у 24 карати. Роберто Каваллі, модний італійський дизайнер одягу, створив горілку свого імені у розкішній пляшці, оповитій змією. Ціна – 300 доларів у фешенебельних нічних клубах. Іще одне дуже коштовне створіння – горілка “Бонг”, тобто “Дзвін”, названа так за форму пляшки. Ціна – 250 доларів.
Чи захмарні ціни означають, що горілка всередині цих художньо виконаних пляшок істотно відрізняється від звичайної? Мені не довелося пробувати ані “Трамп-Водка”, ані “Бонг-Водка”, ані “Тіто”, але Алексі Баріонуово, оглядач “Нью-Йорк Таймс”, проводить паралель з парфумами – мовляв, за великим рахунком, бренди різняться здебільшого за формою і оформленням пляшки, престижем фірми і, звичайна річ, – ціною: чим дорожче, тим привабливіше.