410 років від народження Київського митрополита Петра Могили.

Петро Могила був сином господаря Молдови і Волощини князя Симеона та угорської княжни Марґарет. Він навчався у Львівській братській школі, паризькому коледжі Ля Флеш і Сорбонні, у складі польського війська бився проти турків під Цецорою та Хотином. Двадцяти восьми років Могила прийняв чернечий постриг, був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври, а пізніше – митрополитом Київським.

Він заснував при Лаврі школу, потім об’єднав її зі школою Київського Братства в Колегіум і там запровадив навчання за західноєвропейськими зразками: «Я, Петро Могила, милістю Божою архімандрит Київський Печерський, за ласкою і поміччю Божою і за власною моєю волею умислив фундувати школи, щоб молодь у побожності, у звичаях добрих, у науках вільних навчена була на користь і втіху православного роду».

Могила видав «Катехізис», який уже 366 років є Символом віри православного світу, а укладений ним «Требник Петра Могили» є основою православного богослужіння.

Митрополит власним коштом відновив у Києві Софійський собор, Видубицький монастир, храм Спаса на Берестові, Десятинну та Трисвятительську церкви. «Я дав обітницю Богу моєму – усе моє майно, успадковане від батьків, і все, що б не залишалося тут від прибутків, отримуваних з доручених мені святих місць, з маєтків, на те призначених, спрямовувати почасти на відновлення зруйнованих храмів Божих, від яких залишалися плачевні руїни, почасти на заснування шкіл у Києві».

Наприкінці свого життя Петро Могила виступив з ідеєю об’єднання православної та уніатської церков в єдиному Київському патріархаті. Він помер п’ятдесятилітнім, «слізно благаючи» виконавців свого заповіту берегти його єдине надбання – Колегіум, який згодом став Києво-Могилянською академією. А про те, як сприймали митрополита сучасники, промовляє ця епітафія:

«Цей ось владика в покорі держав за життя всіх русинів, Зараз могила сумна й небо тримають його. Тіло Могили – в могилі, душа ж десь у небі літає. Світ же і тут, і отам буде йому замалий».