Герб радянської України.
17 грудня більшовики скликали у Києві Перший Всеукраїнський з’їзд рад, сподіваючись на ньому проголосити радянську владу, однак більшість з двох тисяч делегатів з’їзду підтримали Центральну Раду. На знак протесту 124 більшовика, очолювані Володимиром Затонським, залишили з’їзд і виїхали до Харкова, який 24 грудня захопила тридцятитисячна російська червона армія під командуванням Володимира Антонова-Овсієнка. Говорить професор Юрій Шаповал:
«Ось ця розкольницька лінія була абсолютно закономірною рефлексією на те, що Київ перед лицем централізаторських дій спочатку Тимчасового, а потім ленінського уряду рухався до проголошення незалежності. І от тоді в Кремлі просто зрозуміли, що Україна може відплисти. Ось тоді саме Українську Центральну Раду оголосили буржуазно-націоналістичною. Ми маємо таку цікаву ситуацію: Рада діє ще в правовому полі, а в Кремлі вирішили так – у вас там своє правове поле, а ми створимо своє».
У Харкові група Затонського об’єдналася із шістдесятьма делегатами Третього з’їзду Рад Донецького та Криворізького басейнів. 25 грудня цей спільний з’їзд у складі близько двохсот делегатів проголосив Україну республікою рад робітничих, солдатських та селянських депутатів. Тоді ж делегати з’їзду обрали Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет. Наступного дня був сформований Народний секретаріат, тобто перший український радянський уряд, на чолі з Миколою Скрипником. Говорить київський історик Руслана Марценюк:
«Утворена у Харкові Українська республіка рад була лише наслідком підготовленого більшовиками з кінця листопаду 1917 року захоплення влади в Україні. Влада Центральної Ради в УНР оголошувалася недійсною, а її закони і розпорядження – нечинними. Поширювалася в Україні дія декретів Петроградського Раднаркому. Це коштувало Україні географічних втрат, повної підпорядкованості внутрішньої і зовнішньої політики, а більшовицький режим закріплювався завдяки практиці репресій».