Доступність посилання

ТОП новини

Після Помаранчевої революції Україна взяла тайм-аут, вважає литовський політик В. Ландсбергіс.


Наталія Вікуліна Слухати: Брюссель, 26 грудня 2006 р. (RadioSvoboda.Ua) – Ім''я Вітаутаса Ландсбергіса добре відоме в Україні. Цей литовський політик наприкінці 80-х років був одним із лідерів руху за незалежність Литви, у 90-х роках очолював Верховну Раду Литви, а згодом Сейм Литовської республіки. Нині Ландсбергіс – депутат Європарламенту. В європейських колах кажуть, що він є великим прихильником України. “Прихильником — так, — погодився сам Ландсбергіс у розмові з радіо “Свобода”. –— Великим — ні, адже подивіться на мій зріст”.

Вітаутас Ландсбергіс
Р.С.: Чи, на Вашу думку, Єврокомісія мусить запропонувати Києву перспективу членства в Євросоюзі?

В. Л.: Якщо вони кажуть, що майбутнє західно-балканських країн належить до Євросоюзу, то не було б великою різницею сказати, що майбутнє західно-балканських країн і України належить до Євросоюзу. І мені здається, що ніхто й не сумнівається в цьому. Але слід подолати деякі психологічні проблеми, щоб сказати те, про що думаєш (сміється). Тож мені здається, що українці не повинні засмучуватися, якщо на папері ясно не написано – майбутнє України належить до Євросоюзу. Не всі думають, що це не так.

Р.С.:Чи не думаєте Ви, що перспектива вступу до Євросоюзу залежить не стільки від реформ в Україні, скільки від самого ЄС, якому слід вирішити багато внутрішніх проблем?

В.Л.: Я припускаю, що успішні реформи необхідні самій Україні, незалежно від того, чи обіцяють їй вступ до ЄС, чи ні. І добрий поступ, добра швидкість у запровадженні судових, законодавчих реформ, у боротьбі з корупцією і так далі – все це заохотило б Єврокомісію і Раду ЄС погодитися з тим, що Україна зав''язуватиме дедалі тісніші відносини з Євросоюзом і матиме перспективу вступу до ЄС. Якщо Україні бракує доброго поступу, тоді європейські установи залишаються обережними щодо України – як зазвичай, маючи на увазі, що найрішучіші кроки залежать від України, від того, як цей кандидат чи можливий кандидат на вступ до ЄС виглядає на відстані. Тому що Україна формально перебуває на роздоріжжі: будучи досі пов''язаною впливом зі сходу, з боку сусідньої Росії, і маючи бажання, сильне чи ні, вступити до Євросоюзу. А це означало б більше віддалення від Росії. Чого б Росія не воліла, але якщо Україна хоче зробити цей крок, їй потрібна твердість духу.

Р.С.: Пане Ландсбергіс, Ви сказали, що Україна перебуває на роздоріжжі. Чи означає це, що якщо Брюссель не надасть Києву перспективу членства в ЄС, то Україна стане ближчою до Росії?

В.Л.:Це не головне питання. Я не думаю, що ті, хто не хоче йти шляхом реформ, мають рацію, критикуючи Євросоюз. Мовляв, чому ЄС щось не сказав? Виконуйте свою роботу, я б сказав, виконуйте свою роботу від самого початку, а потім дивіться, якою буде реакція Євросоюзу. І ви побачите поступ. Але спочатку зробіть цей поступ у себе вдома.

Р.С.: Ви добре знаєте, які політичні події відбувалися в Україні 2006 року. Чи зробила Україна в європейському напрямку крок уперед? А може, назад? А чи залишилася на тому ж місці?

В.Л.: Після Помаранчевої революції ситуація виглядала багатообіцяючою. Здавалося, що Україна здатна зробити швидший прогрес у запровадженні реформ європейського зразка і, таким чином, ставатиме дедалі кращим сусідом, з яким ЄС більше співпрацюватиме, і це все призведе до можливих переговорів про членство України в Євросоюзі.

Як я бачу, цей прорив Помаранчевої революції був головним досягненням, внаслідок якого Україна з''явилася на європейській сцені. І не як провінційна частина євроазійського простору, очолюваного Росією. Україна з''явилася як особистість з її власним бажанням, поглядами і національною політикою.

Те, що трапилося пізніше, включно з парламентськими виборами, не повернуло Україну повністю назад. Поступ став повільнішим, Можна запитати, до якої міри цей поступ нині сприймається як політичне бачення. Шлях України визначається діями і реальною політикою нинішнього уряду. Не схоже на те, що нинішній кабінет хотів би повернутися повністю назад. Позиція України вже відрізняється завдяки Помаранчевій революції, завдяки тим закликам і документам, які не можна денонсувати. Так, нині йдеться про здійснення тих закликів і документів — більш чи менш рішуче, більш чи менш відкрито. Це, знову ж таки, залежить від України. Може, це можна розглядати як тайм-аут. Щоб відпочити, сконцентруватись і об''єднатися в напрямку інтегрованішої української політики.

Перед тим, як говорити про інтеграцію з Євросоюзом, Україні потрібно мати власну інтеграційну політику. Адже в країні існує розкол, конфронтація. Я сподіваюся, що цей тайм-аут використають для позитивних результатів.

Р.С.: Чи бачите Ви Україну в Євросоюзі за 10—15—20 років?

В.Л.: Дуже вірогідно. Якщо Україна важко працюватиме.

Р.С.:Пане Ландсбергіс, а чи підтримують у литовському суспільстві ідею вступу України до ЄС?

В.Л.:На мою думку, переважна більшість виступає за таку перспективу. Якщо запитати литовців: чи краще для України залишатися з Росією та не мати шансів вступити до Євросоюзу, членом якого є Литва, я думаю, що тільки дуже небагато литовців погодяться, що для України краще залишатися осторонь від Європи. Питання полягає тільки в тому, яким шляхом піде Україна, наскільки швидкою і рішучою вона є. Ніхто цього не знає дуже добре. Я б хотів запитати вас: а чи Україна це знає дуже добре? А литовців слід запитувати потім.

Р.С.: Але чи можемо ми розраховувати, що Вільнюс стане нашим адвокатом у Європі, яким уже є Варшава?

В.Л.:Це є так, так було і багато років тому, коли ми були по один бік на передовій, ведучи разом боротьбу проти радянської імперії, прагнучи національної незалежності, підтримуючи одне одного. Цього не можна замінити чимось іншим. Що Литва прагне зробити для України, так це, передусім, в галузі політики. Ми не можемо дуже допомогти в економіці, в енергетиці, у військових силах чи чомусь подібному. Але що стосується політичної підтримки, то Литва завжди буде послідовним, відкритим приятелем України. Я сподіваюся, що ми будемо разом.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG