Під час репетиції різдвяної вистави дітлахи юрмилися біля мого мікрофона, щоб поділитися враженнями про святкування Різдва удома і за кордоном: «Мене звати Мар’яна, мені 11 років. З новорічних свят я найбільше люблю Різдво, бо подарунків багато, Ісус народжується, можна прикрашати ялинку. Ми тут відзначаємо Різдво українське у хаті, моя мама готує святковий стіл: вареники, борщ, кутю…»
Українські дарунки бідніші, але з любов’ю
Десятирічна Наталя, згадуючи українські традиції Різдва Христового, каже, що досі не збагнула, яке ж то воно — свято по-італійськи: «Мені найбільше подобається святкувати Різдво в Україні, бо там усі веселі, а тут так святкують якось — не розумієш. В Україні йдуть колядувати від хати до хати, а в Італії — сидять у хаті, подарунки під ялинкою. В Італії більше подарунків, бо тут майже всі багато грошей мають, а в Україні дехто і не має, але все файно в Україні, і подарунки файні».
Подарунки — ось що найбільше подобається дітям, де б вони не були. «В Італії роблять подарунки, бо мусять робити, бо це таке свято для них… Вони не зважають на те, що купують, аби подарунок купити. А в Україні, наприклад, бабця завжди купувала те, що мені потрібно, з любов’ю, а не таке щось: купила, тицьнула — і все», — говорить Аня 12 років.
І святковий стіл смачніший удома
Вона вже шостий раз разом із мамою зустрічає Святвечір у містечку Вітербо поблизу Рима: «Тут мама звичайно не готує всі 12 страв, бо інколи немає часу, або не може знайти необхідних продуктів. Для мене справжнє Різдво — в Україні, там мені веселіше, приємніше. Деякі друзі-італійці мене розпитують, цікавляться, мені приємно розказувати їм, як в Україні святкують — що зовсім не так, як тут».
А для Марти українське Різдво — це передусім смачний святковий стіл, а найголовніше — запашна кутя: «В Україні на Різдво готують 12 страв, але моя мама тут не всі готує, тому що не вистачає продуктів таких, як дома. А для куті моя бабця висилає мамі мак, горіхи, пшеницю. Та я більше люблю їсти кутю, яку готує моя бабця. Мені більше подобається український різдвяний стіл, але й італійський також нічого».
Подарунки, кутя і ялинка — усе може бути як удома. Та окрім мами з татом, хочеться ще й бабусю обійняти, зібрати товариство друзів і завітати до хрещених із колядкою. А тут, кажуть діти, згадуєш різдвяні пісні тільки у недільній школі…
Українські дарунки бідніші, але з любов’ю
Десятирічна Наталя, згадуючи українські традиції Різдва Христового, каже, що досі не збагнула, яке ж то воно — свято по-італійськи: «Мені найбільше подобається святкувати Різдво в Україні, бо там усі веселі, а тут так святкують якось — не розумієш. В Україні йдуть колядувати від хати до хати, а в Італії — сидять у хаті, подарунки під ялинкою. В Італії більше подарунків, бо тут майже всі багато грошей мають, а в Україні дехто і не має, але все файно в Україні, і подарунки файні».
Подарунки — ось що найбільше подобається дітям, де б вони не були. «В Італії роблять подарунки, бо мусять робити, бо це таке свято для них… Вони не зважають на те, що купують, аби подарунок купити. А в Україні, наприклад, бабця завжди купувала те, що мені потрібно, з любов’ю, а не таке щось: купила, тицьнула — і все», — говорить Аня 12 років.
І святковий стіл смачніший удома
Вона вже шостий раз разом із мамою зустрічає Святвечір у містечку Вітербо поблизу Рима: «Тут мама звичайно не готує всі 12 страв, бо інколи немає часу, або не може знайти необхідних продуктів. Для мене справжнє Різдво — в Україні, там мені веселіше, приємніше. Деякі друзі-італійці мене розпитують, цікавляться, мені приємно розказувати їм, як в Україні святкують — що зовсім не так, як тут».
А для Марти українське Різдво — це передусім смачний святковий стіл, а найголовніше — запашна кутя: «В Україні на Різдво готують 12 страв, але моя мама тут не всі готує, тому що не вистачає продуктів таких, як дома. А для куті моя бабця висилає мамі мак, горіхи, пшеницю. Та я більше люблю їсти кутю, яку готує моя бабця. Мені більше подобається український різдвяний стіл, але й італійський також нічого».
Подарунки, кутя і ялинка — усе може бути як удома. Та окрім мами з татом, хочеться ще й бабусю обійняти, зібрати товариство друзів і завітати до хрещених із колядкою. А тут, кажуть діти, згадуєш різдвяні пісні тільки у недільній школі…