Гра у лото – улюблена забава
італійських пенсіонерів.
Найбільше чекають суботи. У кінці тижня тут влаштовують танці. Найстарша, синьору звати Піна Кампанья, їй 81 рік, кореспондентці Радіо Свобода сказала: «Таким чином я проводжу час, бо дома почуваюся сумно. А так ось виходжу, перебуваю у гарному товаристві... Мені дуже подобається приходити сюди. Я одна з перших, уже 16 років, як відвідую цей осередок».
Розвага і праця поєднуються в кооперативі пенсіонерів
Офіційно товариство літніх людей називається кооператив „Золоті руки”, бо окрім розваг і спільних подорожей, пенсіонери ще й працюють. Виготовляють власноруч різні вироби для домашнього вжитку та сувеніри, влітку готують мармелад і солодощі. Час від часу влаштовують у містечку святкові ярмарки, де продають або й просто
Вироби членів осередку «Золоті руки».
Засновник і голова осередку, 76-літній Нікола Мільйоре нудьгує, коли часом доводиться пропускати зустрічі пенсіонерів: «Для мене товариство як сім’я, бо всі разом довкола мене, мене люблять, поважають. Це моя друга родина».
«Золоті руки» – далеко не виняток для малих і великих міст Італії
За останніми даними, 19,5% населення країни у віці понад 65 років, 17,1% — молоді люди віком до 18 років. Народжуються дедалі менше, а живуть довше. Італія разом з Німеччиною та Іспанією на останніх позиціях у Європі за рівнем народжуваності.
Середня тривалість життя для італійських чоловіків 77 років, а для жінок — 83. Більшість людей похилого віку присвячують себе родині, приблизно 20% регулярно відвідують театри, музеї, кіно і щонайменше раз на рік вирушають у подорож.
Бабуся із далекого села Житомирської області звичайно поцікавиться, яку ж то пенсію отримують її ровесники на заморській Сицилії? Синьйора Піна Кампанья, будучи завжди домогосподаркою, має мінімальну підтримку від держави — 500 євро щомісяця і медичне страхування.
Таких прибутків недостатньо, допомагають діти, каже вона і додає, що мало журиться з того, бо на схилі літ треба небагато: «Благополуччя і добробут, мати здоров’я, смачно поїсти і бути у веселій компанії — оце для мене гарна старість».
Охайна зачіска, легкий рум’янець, помада на губах — і 81-літня синьйора знову готова йти на вечірні посиденьки.