Бюро омбудсмена в Латвії повинне було розпочати роботу з 1 січня 2007 року. Згідно з латвійським законодавством, ця структура має виконувати функції правового посередника між державою та її громадянами, захищати їхні права і сприяти вирішенню суперечливих питань шляхом мирної домовленості. Однак парламент країни не зміг обрати керівника Бюро – державного уповноваженого з справ людини.
На цю посаду претендували два кандидати – викладач Латвійського університету, колишній керівник Управління у справах релігії Рінголдс Балодіс та професор політології Іллінойського університету, громадянка США латвійського походження Расма Карклиня. Ось як рішення парламенту прокоментував заступник керівника фракції партії „Центр злагоди” Валерій Агешин: „Ні перший, ні другий кандидат не підходить на цю посаду. Ніщо в їхній біографії не свідчить про те, що ці особи є фахівцями у сфері захисту прав людини. Окрім цього, один кандидат тісно пов’язаний з однією з політичних партій, а інший більшу частину життя прожив у Сполучених Штатах Америки і слабо орієнтується в латвійських реаліях.”
Державний уповноважений з прав людини має бути фігурою авторитетною та незалежною
Президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга не раз висловлювала своє незадоволення тим, що питання про затвердження керівника Бюро омбудсмена в Латвії затягується: „На мою думку, це провал парламенту. У першу чергу тому, що він не зміг забезпечити вимоги закону, відповідно до якого з 1 січня інститут омбудстмена мав уже працювати. По-друге, тому що не зміг висунути та обрати кваліфікованого кандидата. І мені, як президенту, це дуже прикро”.
На думку політолога Віти Матіси, в Латвії до цих пір не визначені чіткі критерії, відповідно до яких слід висувати кандидатури на високі посади і часто на ці посади висуваються так звані „свої люди”, близькі до політичного олімпу: „Я думаю, що в цьому конкретному випадку цей феномен продовжується. На жаль, це спостерігається не лише в політичному середовищі, вся Латвія діє за цим принципом”.
За прогнозами голови фракції „Народної партії” Саейму Латвії Маріса Кучинскіса висунення та обрання нового кандидата на посаду державного уповноваженого з прав людини може розтягнутися аж до півроку: „Беручи до уваги ситуацію, що склалася сьогодні, наступного разу слід діяти відповідальніше щодо громадськості. Це одзначає, що при наступному голосуванні коаліція має бути одностайною у виборі кандидата, щоб бути впевненим, що він буде обраний”.
А поки що латвійцям, як і раніше, нікому скаржитись у разі порушення їхніх прав.
На цю посаду претендували два кандидати – викладач Латвійського університету, колишній керівник Управління у справах релігії Рінголдс Балодіс та професор політології Іллінойського університету, громадянка США латвійського походження Расма Карклиня. Ось як рішення парламенту прокоментував заступник керівника фракції партії „Центр злагоди” Валерій Агешин: „Ні перший, ні другий кандидат не підходить на цю посаду. Ніщо в їхній біографії не свідчить про те, що ці особи є фахівцями у сфері захисту прав людини. Окрім цього, один кандидат тісно пов’язаний з однією з політичних партій, а інший більшу частину життя прожив у Сполучених Штатах Америки і слабо орієнтується в латвійських реаліях.”
Державний уповноважений з прав людини має бути фігурою авторитетною та незалежною
Президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга не раз висловлювала своє незадоволення тим, що питання про затвердження керівника Бюро омбудсмена в Латвії затягується: „На мою думку, це провал парламенту. У першу чергу тому, що він не зміг забезпечити вимоги закону, відповідно до якого з 1 січня інститут омбудстмена мав уже працювати. По-друге, тому що не зміг висунути та обрати кваліфікованого кандидата. І мені, як президенту, це дуже прикро”.
На думку політолога Віти Матіси, в Латвії до цих пір не визначені чіткі критерії, відповідно до яких слід висувати кандидатури на високі посади і часто на ці посади висуваються так звані „свої люди”, близькі до політичного олімпу: „Я думаю, що в цьому конкретному випадку цей феномен продовжується. На жаль, це спостерігається не лише в політичному середовищі, вся Латвія діє за цим принципом”.
За прогнозами голови фракції „Народної партії” Саейму Латвії Маріса Кучинскіса висунення та обрання нового кандидата на посаду державного уповноваженого з прав людини може розтягнутися аж до півроку: „Беручи до уваги ситуацію, що склалася сьогодні, наступного разу слід діяти відповідальніше щодо громадськості. Це одзначає, що при наступному голосуванні коаліція має бути одностайною у виборі кандидата, щоб бути впевненим, що він буде обраний”.
А поки що латвійцям, як і раніше, нікому скаржитись у разі порушення їхніх прав.