До початку вiйн в колишнiй Югославiї Мартич був начальником полiцейського вiддiлу в мiстечку Кнiн, що на пiвднi Хорватiї. Саме там у серпнi 1991 року розпочалися воєннi дiї. Мiсцевi сербськi полiцейськi відмовилися прийняти нову форму одягу з нацiональним гербом Хорватiї. Режим сербського президента Слободана Мiлошевича надав збройну та iншу пiдтримку бунтівним сербам у Хорватiї.
Сербськi пропагандисти стали називати Мартича борцем за збереження прав сербського народу в Хорватiї. За допомогою федеральної армiї серби завоювали одну третину хорватської територiї й проголосили свою державу, котру назвали Республiка Сербська Країна. Малограмотного Мартича згодом обрали її президентом. Був вiн марiонеткою в руках Белграда, тобто слухняним реалiзатором полiтики Мiлошевича.
Хорватськi сили вiдвоювали територiю Сербської Країни в серпнi 1995 року. Мартич разом з iншими її керiвниками прибув до Сербiї. Преса згодом повiдомляла, що вiн привласнив майже два мiльйони доларiв з каси самопроголошеної республiки.
Оборонець сербських країв чи воєнний злочинець?
Коли Гаазький трибунал обвинуватив його в скоєннi воєнних злочинiв, Мартич вiдразу щез. Заарештували його й видали Трибуналовi у 2003 роцi, пiсля замаху на сербського прем’єра Зорана Джинджича. Процес розпочався в 2005 роцi.
Прокуратура обвинувачує його в причетностi до вбивств та депортацiї осiб мирного населення хорватської та босняцької нацiональностi та в обстрiлюваннi Загреба. На пiдставi пред’явлених доказiв, прокурор вимагає довiчного ув’язнення. Оборона, навпаки, стверджує, що Мартич був змушений органiзувати оборону сербських країв вiд насильства хорватських сил.
Вирок мали б винести наступного тижня. У сербськiй пресi досi не коментували процес. На думку оглядачiв, причина, ймовiрно, в тому, що Мартич був не самостiйним полiтичним дiячем, а виконавцем полiтики Мiлошевича. А Мiлошевич помер незасудженим.
Сербськi пропагандисти стали називати Мартича борцем за збереження прав сербського народу в Хорватiї. За допомогою федеральної армiї серби завоювали одну третину хорватської територiї й проголосили свою державу, котру назвали Республiка Сербська Країна. Малограмотного Мартича згодом обрали її президентом. Був вiн марiонеткою в руках Белграда, тобто слухняним реалiзатором полiтики Мiлошевича.
Хорватськi сили вiдвоювали територiю Сербської Країни в серпнi 1995 року. Мартич разом з iншими її керiвниками прибув до Сербiї. Преса згодом повiдомляла, що вiн привласнив майже два мiльйони доларiв з каси самопроголошеної республiки.
Оборонець сербських країв чи воєнний злочинець?
Коли Гаазький трибунал обвинуватив його в скоєннi воєнних злочинiв, Мартич вiдразу щез. Заарештували його й видали Трибуналовi у 2003 роцi, пiсля замаху на сербського прем’єра Зорана Джинджича. Процес розпочався в 2005 роцi.
Прокуратура обвинувачує його в причетностi до вбивств та депортацiї осiб мирного населення хорватської та босняцької нацiональностi та в обстрiлюваннi Загреба. На пiдставi пред’явлених доказiв, прокурор вимагає довiчного ув’язнення. Оборона, навпаки, стверджує, що Мартич був змушений органiзувати оборону сербських країв вiд насильства хорватських сил.
Вирок мали б винести наступного тижня. У сербськiй пресi досi не коментували процес. На думку оглядачiв, причина, ймовiрно, в тому, що Мартич був не самостiйним полiтичним дiячем, а виконавцем полiтики Мiлошевича. А Мiлошевич помер незасудженим.