А поліпшить цей імідж, каже Прем’єр-міністр, визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики у відповідному законі: «Цей закон дуже важливий для нашої держави, тому що він дасть відповідь на ті питання суперечностей чи двозначне трактування тих чи інших положень нашої внутрішньої та зовнішньої політики, які весь час критикують у всьому світі. Ми з вами знаємо, що і для кожної людини, і для держави дуже важливо мати визначеність. Щоб наші люди чітко розуміли політику виконавчої влади, політику влади взагалі в державі».
До чого призведе конфронтація навколо Тарасюка?
Конфронтація між Президентом та урядом навколо права визначати питання зовнішньої політики точиться вже давно, а постать Бориса Тарасюка — чи не найбільш дражливий елемент цієї конфронтації.
На думку голови парламентського комітету у закордонних справах, соціаліста Віталія Шибка, ця ситуація може призвести до ігнорування міжнародною спільнотою українських міністрів: «Всі до тонкощів не розбираються, у чому там природа конфлікту, але все-таки знають, що було рішення парламенту. А якщо було рішення парламенту, то всі розуміють, що воно має наслідки. Я не думаю, що будуть ігнорувати країну, але міністрів можуть».
Водночас цими самими днями в Чехії Тарасюка приймають саме як чинного міністра закордонних справ, посилаючись на те, що, крім ухвали парламенту, був ще й указ Президента. Відтак, кажуть чеські дипломати, для них Тарасюк залишається міністром, доки його долю остаточно не вирішить Конституційний суд.
Наступникові Тарасюка буде нелегко
На думку першого заступника голови комітету у закордонних справах, БЮТівця Олега Білоруса, потрібно буде чимало часу, щоб світ визнав наступника Бориса Тарасюка, ким би він не був: «Його призначення так чи інакше йтиме на фоні цього політичного, вже тепер міжнародного, скандалу, що міністра закордонних справ то знімають, то поновлюють. Є й більш серйозні справи: Україна до цього часу не ухвалила на парламентському рівні засади зовнішньої політики».
У п’ятницю Верховна Рада ухвалила Закон «Про Кабінет Міністрів», який суттєво обмежує повноваження Президента. У документі мовиться, що головним завданням Кабміну є здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави.
Окрім цього, цей закон фактично відбирає в голови держави контроль над міністрами закордонних справ та оборони. До того ж він визначає: якщо у 15-денний термін Президент не внесе до парламенту кандидатури на ці посади, подання про призначення міністрів оборони та закордонних справ вносить парламентсько-урядова коаліція.
