“У трубу!”: Чи дозволить Україна контролювати власну газотранспортну систему з боку Москви в обмін на участь у видобутку російського газу?

Трубу не віддамо!

Перспектива такої співпраці з Росією викликала хвилю протестів у представників опозиції. Вони назвали переговори між прем''єрами “зрадою національних інтересів”. Найбільше, що обурило керівника фракції “Наша Україна” В''чеслава Кириленка – це кулуарність і утаємниченість домовленостей.

"Нам не зрозуміло, хто, за скільки, кому, навіщо і на підставі яких повноважень хоче передати газотранспортну систему. Про які свердловини і для кого іде мова в Російській Федерації, які нібито стануть тією платою за газотранспортну систему, внаслідок якої український народ позбудеться останнього надбання, яке він має".

Водночас представник фракції “Партії Регіонів” Тарас Чорновіл вважає заяви своїх опозиційних колег нічим іншим, як бажанням збільшити свою популярність у народу. Адже, на думку пана Чорновола, реальних підстав для занепокоєння немає.

“Виборцям нав’язують, що вони єдині захисники від усіх і усього. А річ у тім, що все побудовано на якійсь заяві Путіна, але реакція Путіна була на звернення, які йшли опосередковано від Президента України. “Наша Україна” підставила і себе і Президента під дуже жорсткий удар, тому що це все прозвучить. Ми дамо зараз можливість максимально загострити увагу до того, що зараз відбувається і після того дамо можливість граблям спрацювати у повну міру”.

Заблокувавши на кілька годин парламентську трибуну, опозиція все ж таки добилася ухвалення закону, який забороняє приватизацію вітчизняної газотранспортної системи.



Лідер фракції БЮТ Юлія Тимошенко вважає ухвалення цього закону дуже важливим, оскільки “труба” - це козирна карта для української держави.

“Газотранспортна система, яка сьогодні перебуває у нашій власності, є останнім важелем впливу України на збереження залишків своєї енергетичної незалежності. Як тільки ми втратимо газотранспортну систему, нам вже взагалі не буде про що говорити з будь- яким партнером щодо постачання газу в Україну.”

Що вигідніше – видобувати чи транспортувати?

Новий закон, який забороняє будь-які маніпуляції з газовою трубою, втім, аж ніяк не зменшує ризик того, що на газотранспортну систему Росія знову не покладе око, вважає економіст Ігор Луценко, адже росіяни прагнуть контролювати українську “трубу” : “ У власність – це одне, а от контроль - це зовсім інше. Треба дивитися, наскільки цей закон покращує ситуацію у цій сфері. Я думаю, що він мало чим покращує. Це дуже складно прописати –от консорціум буде управляти. Так само, як облгази приватні управляють абсолютно державними трубами, так само це можна влаштувати”.

Ідея створення газотранспортного консорціуму була днями озвучена Володимиром Путіним. При чому російськийпрезидент посилався на революційні пропозиції саме української сторони. Суть пропозицій в тому, що Україна надає частину своєї труби для перекачки російського газу в Європу, а натомість отримує можливість видобувати газ в Росії. Цей проект поки що існує лише на рівні ідей, а відтак важко сказати, наскільки економічно вигідним він може бути для України, вважає економіст з Центру Разумкова Володимир Саприкін: “ Є певні проблеми. Єдиним експортером російського газу є Газпром. Таким чином невідомо, як можна дозволить Україні видобувати газ, як його постачати до України і скільки це буде коштувати. Не зрозуміло”.

Натомість Олена Вітер, експерт Ради з енергетичної політики вважає, що участь України у газотранспортному консорціумі є заздалегідь економічно невигідним. Всі питання щодо транспортування видобутого газу по території Росії, треба буде узгоджувати з Газпромом: “Державна Дума ухвалила закон, який встановлює монопольне право Газпрому на транспортування газу по території Росії. Цю ініціативу вже піддали критиці іноземні компанії, працюють в Росії. Вона, однозначно, буде невигідна і Україні”.

Бажання мати доступ до газотранспортних систем сусідів - не нове прагнення для Російської Федерації. Остання вдала угода була з Білорусією . Перед Новим Роком Олександр Лукашенко підписав угоду з Росією про спільне управління білоруським трубопроводом. За чотири роки Білорусь має передати половину акцій своєї труби до Газпрому. Але вже зараз останні взаємини між Москвою та Мінськом, отруєні нафто-газовими скандалами, свідчать про те, що цей процес буде нелегким.