40 днів від загибелі солдата. Мати досі не має довідки про смерть сина.

1 листопада Миколу Осипова з Лисичанська Луганської області проводжали в армію, за 3 тижні він склав присягу. А через місяць мама Миколи Надія Осипова отримала з військової частини телеграму, що її син захворів і перебуває у вкрай важкому стані. Вона терміново виїхала до Києва. А сестра померлого Миколи Осипова Оксана Мазан розповіла: «19 грудня він потрапив до санчастини з підвищеною температурою. Минуло 10 днів, але там не змогли встановити діагноз і 28 грудня його перевезли в центральний військовий госпіталь Києва. Дві години йому кололи якісь препарати. Того ж дня він знепритомнів і, не приходячи до тями, впав у кому».

До армії він був здоровим

Миколу Осипова не вдалося врятувати. Він помер 31 грудня в реанімації Київського військового госпіталю. У військовій частині матері видали довідку, що солдат помер від лейкемії. Але родичі не вірять діагнозу – вони запевнюють, що у Миколи до армії не було проблем зі здоров’ям. Микола пройшов медогляд у військкоматі, все було гаразд, і хіба хворого взяли б служити до морської піхоти?

Мама загиблого вояка впевнена, що син застудився саме у санчастині, якщо б його відразу відвезли до шпиталю, син би одужав. Тим більше, 17 грудня, коли хлопець останнього разу телефонував додому, Микола скаржився матері на вологість і холод у казармі.

Сестра загиблого зауважила: «За словами матері, в казармі було дуже холодно і тому солдати скинулися і купили два масляні обігрівачі».

Лейкемія чи пневмонія?

Проте лікарі Київського військового шпиталю доводять, що у солдата був рак крові, вони стверджують, що врятувати його не вдалося б.

Начальник клініки гематології Головного військового клінічного госпіталю Ян Гончаров зазначив: «Це лейкемія. Це злоякісне захворювання з дуже швидким і агресивним перебігом. Лікування таких хворих можливе за кордоном, але такий механізм лікування припускає дуже довгу тяганину, пов''язану з виходом на головних фахівців Міністерства охорони здоров''я. Хвороба у військовослужбовця швидко протікала, і такий механізм ми навіть не встигли запустити. Враховуючи те, що він так швидко з моменту захворювання і до виникнення злоякісних ускладнень загинув, то однозначно врятувати його не змогли б».

Довідки про смерть і досі немає

Сорок днів родичі не можуть отримати від київських лікарів довідок про смерть Миколи Осипова. Це зволікання гальмує виплату страховки родичам загиблого, а головне, не дозволяє матері подати заяву до суду на недбалість військових лікарів.

У Міністерстві оборони спершу сказали, що про цю ситуацію нічого не знають, пообіцяли з’ясувати. В інтерв’ю Радіо Свобода речник відомства Андрій Лисенко зазначив: «Це має давати той медичний заклад, де було проведено розтин тіла померлого, і там має бути висновок, зрозуміло, і з цими документами вони мають йти в РАГС, щоб їм видали свідоцтво про смерть. Наскільки я знаю, свідоцтво про смерть має видавати РАГС, госпіталь не має права давати такого документа, у них навіть бланків таких немає. Ці свідоцтва видаються в РАГСі, це єдиний державний орган, який видає ці свідоцтва. Ну я, чесно кажучи не знаю, давайте я уточню. Як ви кажете прізвище його? Микола Осипов?».

А вже згодом заступник керівника прес-служби Міністерства оборони Ігор Халівінський сказав: “Щоб з’ясувати ситуацію, яка виникла зі смертю солдата Миколи Осипова, ми зв’язались із керівництвом головного військового медичного госпіталю. І як повідомили, за даними головного патологоанатома Збройних сил України, полковника у відставці Анатолія Данелюка, було видане лікарське свідоцтво про смерть, яке вручили матері загиблого солдата. В цьому свідоцтві поставлено діагноз – перший період гострого лейкозу. Чому виникли питання, що не видають свідоцтво, що вже там 40 діб затягують... мені просто не зрозуміло. Все було у встановлені терміни видано”.

Про те, що ж насправді сталося з рядовим Миколою Осиповим і чому його батьки й досі достеменно не знають, від чого загинув їхній син, – слухайте у подальших передачах “Панорами Свободи” і читайте на сайті radiosvоboda.ua.