Зернодрама.

Як все починалось...

Восени український уряд вирішує ввести обмеження на вивіз зерна за межі країни – “врожай-2006” виявився меншим на 10%, отже, за логікою урядовців, потрібно було перестрахуватися, щоб вчасно наповнити держрезерв. Однак схема не спрацювала – трейдери вирішили чекати скасування квот і – дочекались... Вщент забиті портові елеватори, які не пристосовані для тривалого зберігання зерна, порожні судна, які місяцями очікували на вантаж – це лише кілька “квіточок” з букету, який кабмін подарував учасникам зернового ринку. Але зубожіння селян, які не зможуть взяти кредити на пальне для посівної 2007 та багатомільйонні збитки трейдерів – це лише одна сторона медалі. Інші пагони драматичного букету простягаються далеко за межі України. Адже контракти на експорт були підписані і проплачені заздалегідь, і лише за орієнтовними підрахунками, збитки від невиконання Україною міжнародний зобов’язань вже сягнули 200 мільйонів доларів – це не жарти, враховуючи прагнення України стати членів ВТО та падінням індексу інвестиційної довіри. Чимало на рівному місці, чи не так?

Що ж за таких обставин робить кабінет міністрів, чиїми постановами квоти і було введено? По-перше, постійно обіцяє владнати ситуацію, причому ще з осені. По-друге, поступово збільшує квоти на вивіз – це робилося двічі, у грудні та лютому. Втім, за словами аграріїв – навіть грудневе збільшення квот робилося запізно. Почесний президент асоціації фермерів України Іван Томич каже, що виробник все одно вже зазнав збитків, оскільки змушений був продавати зерно за низькими цінами.

Іван Томич: “Постраждав як завжди селянин. Ну і, безумовно – трейдери. Програли всі! Селяни – тому що коли ввели квоти – зменшилась закупівельна ціна. Трейдери втратили, бо замовляли кораблі й підписували міжнародні контракти – заздалегідь проплачені. Чи виграв уряд? Безумовно ні, бо коли суспільство стає біднішим – уряд вигравати не може. Квоти зараз збільшили на 800 тисяч тонн, але запізно цей крок зроблено. До того ж, незрозуміла подальша доля формування ціни.”

Фермер Сергій Архипов підтверджує слова пана Томича і скаржиться, що закупівельні ціни надто занижені, а сам виробник вплинути на таку ситуацію не може.

Сергій Архипов: “Ми самотужки не можемо продати зерно. Все відбувається за посередництва трейдерів, які мають контракти. Трейдери купують у нас навіть дешевше, ніж держрезерв. Реально зерно коштує від 700 гривень, а ми продаємо 600-620 за тонну. Вихід із ситуації один – зробити прозорим зерновий ринок, щоб кожному учаснику гарантувалася нормальна ціна за зерно, щоб воно продавалося на біржі – як малими, так і великими партіями.”

Селяни скаржаться на абсолютну непрозорість зернової торгівлі, хоча самі урядовці неодноразово заявляли, що всі процедури будуть зрозумілими “наче божий день”. Щось, очевидно, не зрослося, не дивлячись на обіцянки віце-прем’єра Андрія Клюєва, які він робив в ефірі Радіо Свобода...

Андрій Клюєв: “Ми будемо грати за правилами ринку. Ще в цей час ми домовляємось з нашими підприємцями, щоб опрацювати, підписати такий же меморандум, як ми підписали з нафтовиками, і зробити таким чином, щоб ми співпрацювали із зернотрейдерами. Як із нафтотрейдерами, так і з зернотрейдерами. Зробимо консультативну раду, і кожен підприємець, який працює на цьому ринку, буде опрацьовувати разом з урядом правила гри на цьому ринку”.

Втрата довіри з боку західних компаній вимірюється не лише грошима, хоча ними – у першу чергу. Посол США Вільям Тейлор нещодавно відвідав один з портових “горе-елеваторів” і бачив зіпсоване зерно. Він і озвучив суму втрат, що її понесла Україна - 200 мільйонів доларів.

Вільям Тейлор, посол США в Україні: “Шкода була заподіяна. Було змарноване зерно, були витрачені кошти. Це погана новина. Гарною новиною є те, що нарешті уряд усвідомив, що існує така проблема. Уряд зараз розмірковує над тим, щоб знайти компроміс і зерно, яке перебуває на сховищах, надходило на ринок. Як друг України, який хоче, щоб репутація України була привабливою, я закликаю уряд скасувати квоти на експорт”.

І хоча міжнародні компанії, які роками займалися експортом українського зерна сьогодні б’ють на сполох – міністерство аграрної політики робить “добру міну за поганої гри”. За словами заступника міністра Івана Демчика, ніякої катастрофи немає, а у тому, що зерно зіпсувалося – винні самі трейдери. Однак чомусь пан Демчак забув, що портові плавила передбачають зокрема: судно може заходити у порт лише за наявності щонайменше 80% вантажу у портовому сховищі. Тому завантаженість елеваторів була не примхою трейдерів, а необхідністю...

Іван Демчак: “У нас є 24 елеватори на території України. Їх треба значно вдосконалювати – цей рік показав це. І хоча зернотрейдери бачили всю складність ситуації – вони завантажили елеватори, сподіваючись, що зерно там буде кілька тижнів. ГОСТ каже що зерно має зберігатись висотою не більше 3,8 метра. А коли на елеваторі є 12 метрів ячменю – то про що ж говорити? Внаслідок того що затягнулося питання квотування, деяка частина зерна зіпсувалася. Але якщо зараз його відвантажуватимуть – воно буде обеззаражене у трюмах, тому збитки будуть невеликими.”

Втім, за свідченнями експертів у зернових питаннях, деяка частина зерна вже навіть для добрив не підходить. Стосовно ж зерна, яке ще можна вивезти, тут теж виникає питання – а чи захочуть його купувати і на яких умовах. Як відомо “святе місце не порожніє”, а конкуренти, якість зерна яких схожа на українську – Росія та Казахстан, вже скористались зерновими перипетіями – і збільшили обсяги експорту. Другий аспект – підірвана довіра. Очевидно, деякі гравці ринку надовго замисляться – чи варто щось купувати в Україні? Тому навіть якщо уряд в середу скасує квоти на вивіз зерна – це виглядатиме скоріше як реакція на численні невдоволення як в середині країни, так і за її межами, а не як цілеспрямована та виважена політика.

Аудіозапис програми. Перший випуск: Аудіозапис програми. Другий випуск: