
Комуністка Алла Александровська Міжнародний жіночий день святкує. І має власну версію походження свята: “8 березня 1857 року жінки у Нью-Йорку вперше вийшли на протест. Це було пов’язане із тим, що вони мали надто довгий робочий день, 16 годин вони працювати. Отож у них були дуже прості вимоги: 10-годинний робочий день і нормальні умови праці. Потім це питання неодноразово порушувалося на різноманітних жіночих акціях. Якщо говорити про організоване святкування Міжнародного жіночого дня, то це було десь 1911 року – кілька європейських країн святкували його саме як Міжнародний жіночий день. А Клара Цеткін 1910 року виступала з ініціативою, щоб щорічно проводити Міжнародний жіночий день, як день жіночої солідарності”.
ООН нагадує і про більш давню історію
Клара Цеткін, Роза Люксембург, єврейське свято Пурим... І це ще не край. Офіційний сайт Організації Об’єднаних Націй взагалі пропонує заглянути в античність і пригадати, як Лісістрата заради припинення війни організувала сексуальний страйк, звісно, спрямований проти мужчин. Якщо ж звернутися до подій менш екзотичних і таких, що піддаються перевірці, то з’ясується: свято йшло до нас різними шляхами, і подиху весни, і п’янкого кохання в ньому було найменше. А найбільше було прагнення покінчити з приниженням, визисками і одвічною чоловічою звичкою трактувати жінку як третьосортну істоту.
День цей відзначали на початку століття в Америці – в останню неділю місяця. А в Німеччині, Данії й Австрії його вперше відзначили 19 березня. Ініціатива належала німецькій феміністці-соціалістці Лєні Грюнберг. Березень вона запропонувала не через цвітіння мімози, а в пам’ять про перемогу німецьких робітників на берлінських барикадах 1848 року. І відстоювали жінки свої права у сутичках з поліцією і роботодавцями. Втім, це, звісно, у жодному разі не пропозиція щодо способу святкування сьогоднішнього дня.