Богдан КліхБ.К.: Я все ще цього сподіваюсь. Хоча перспективи для такої угоди про асоціацію обмежені. Це є результатом двох тенденцій. Перша – це, так би мовити, політика зачинених дверей Євросоюзу. Ця тенденція була такою важливою і очевидною при проведенні референдумів у Франції та Нідерландах. Друга тенденція є, на жаль, результатом внутрішніх подій в українській політиці.
Українські політики, які були лідерами помаранчевого табору, на жаль, були не здатними відправити до Європи важливий сигнал, що Україна була і є набагато краще підготовленою до членства у ЄС, ніж це було 3 роки тому.
Тож перспективи для угоди про асоціацію нині обмежені. Ми подивимось, якими будуть результати політичних переговорів між Києвом та Брюсселем. Я сподіваюся, що Україна отримає принаймні позицію вирішального партнера у європейській політиці сусідства на сході і що Євросоюз створить, скажімо, набагато чіткішу європейську перспективу для України.
Р.С.: Чи угода про асоціацію потрібна Україні як стимул для проведення внутрішніх реформ?
Б.К.: Не тільки. Це було б зобов’язанням Євросоюзу, що, якщо є країна, яка спостерігає уважно за переговорами з Євросоюзом і сама відчуває себе членом європейської родини, то ця країна має розглядатися як майбутній член цієї родини.
Дозвольте мені нагадати, що Польща 1991 року отримала таку перспективу з угодою про асоціацію. А 1998 року ми розпочали наші переговори про вступ. Але період для підготовки до переговорів міг би бути довшим, ніхто 1991 року не міг передбачити, коли ми могли б розпочати такі політичні переговори.
Тож та сама ситуація має бути застосована щодо України. Україна має бути заохочена у її економічних і політичних реформах. А стабільність в українській внутрішній політиці була б також заохочена цим рішенням. Ось чому є принаймні одна країна, яка сильно підтримує таку угоду про асоціацію наприкінці політичних переговорів між Брюсселем та Києвом – це моя країна Польща.
Р.С.: А як щодо ваших колег по Європарламенту? Чи підтримують вони можливий вступ України до Євросоюзу чи принаймні європейську перспективу для Києва?
Б.К.: Три роки тому цей парламент був помаранчевим. Я пам’ятаю рішення Європарламенту тут, у Брюсселі, коли більшість моїх колег вирішила носити помаранчеві шалики. Це був один з найбільш хвилюючих моментів. У цьому скликанні Європарламенту ми бачили у помаранчевих кашне навіть тих, хто не знав багато про історію України і про роль України у європейській політиці. На жаль, цей момент, ця історична можливість не була достатньо використана обома сторонами, я б сказав.
Тому кілька місяців тому ми мали іншу дискусію на форумі Європарламенту щодо майбутнього відносин України та Євросоюзу, і Європарламент розділився на два блоки – перший закликав до перспектив членства України у Євросоюзі, другий погоджувався з ними значно неохочіше, визнаючи тільки європейську перспективу для України. На жаль, другий блок переважав.
Ось чому нині я можу сказати, що позиція Європарламенту полягає в підтримці європейських перспектив для України, але не так багато людей може пояснити, що це означає.
Р.С.: Пане Кліх, що має зробити Україна, щоб наблизитися до Євросоюзу?
Б.К.: Я б сказав, що багато залежить від результатів ваших наступних національних виборів. І якщо є шанс, що результати цих виборів означатимуть початок наступної фази перехідного періоду, тоді б для нас у Європарламенті було набагато простіше лобіювати інтереси України перед Єврокомісією і особливо перед Радою ЄС, яка набагато неохочіше ухвалює цікаві і важливі рішення стосовно відносин з рештою світу.
Р.С.: А як залежатимуть відносини між Києвом та Брюсселем від політичної стабільності в Україні?
Б.К.: Політична стабільність є вирішальним фактором, також важливим елементом є економічне зростання. І давайте не будемо забувати про роль України як транзитної країни, що дає ЄС іншу альтернативу отримати енергоносії з Каспійського регіону.