(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Галина Трохова: Понад 8,5 мільйонів українців мають право на пільги. Це майже 20% населення.
За останні роки кількість таких людей постійно збільшується. Чому? Погіршується життя в Україні або, може, стає більше людей, які без допомоги держави не виживуть? Чи все ж українській державі вигідно виховувати людину, яка не здана виживати без “голки” державних пільг і субсидій?
Пане міністре, чому в Україні росте кількість людей, які потребують соціальної допомоги? Михайло Папієв: Ми ж виконавча влада. Ми виконуємо закони, які ухвалює ВРУ і підписує Президент України. Тому, якщо зараз подивитися законодавче поле, яке існує де-факто і де-юре в Україні, то... От Ви сказали, що у нас 8,6 мільйонів...
Юлія Жмакіна: Це з Ваших слів.
Михайло Папієв: Це житлово-комунальні тарифи, це пільги по житлово-комунальних тарифах.
Якщо взяти те, скільки громадян України взагалі мають статус пільговиків, то це буде 18 мільйонів 300 тисяч громадян. Тобто, це пільги і на безоплатний проїзд транспортом, на всі ліки...
Юлія Жмакіна: То тим більше. Така велика кількість. Яка причина?
Михайло Папієв: Причина в тому, що у нас закони ухвалювалися ВРУ в період виборчих кампаній.
Я от сам робив аналіз, коли ж ухвалювалися такі вагомі закони, от такий знаменитий закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Ви знаєте, коли приймався цей закон? Голосувався він 18 листопада 2004 року. Ви уявляєте собі! Якраз виборча кампанія Президента України, а це 6 мільйонів 800 тисяч громадян України, які отримали пільги.
Галина Трохова: Пане Папієв, Ви звинувачуєте парламент у тому, що він хоче бути добрим з населенням, а виконавча влада мусить виконувати закони. Правильно?
Михайло Папієв: Виконавча влада мусить виконувати закони. Іншого нам не дано.
Ми виконуємо через Державний бюджет України і передбачаємо в бюджеті видатки або грошима, або послугами для того, щоб виконати закони України по соціальному захисту населення.
Галина Трохова: Пане Папієв, Ви знаєте цифру, скільки в Україні існує пільгових категорій?
Михайло Папієв: Пільгових? У нас 39 законів України і 2 кодекси, якими встановлюються пільги. Це 18 мільйонів 300 тисяч статусів, бо деякі громадяни України мають право одночасно на декілька пільг. Якщо взяти і перевести це вже в громадян України, то виходить 12 мільйонів 400 тисяч громадян України, які мають право на пільги.
Юлія Жмакіна: Пане Папієв, Ви перекидаєте відповідальність за збільшення списку і переліку пільгових категорій на ВРУ. Але у Ваших силах боротися якимсь чином з розширенням цього списку.
Ви берете на себе цю відповідальність, “чистити” лави людей, які в принципі могли б обійтися без державної допомоги?
Галина Трохова: Або, можливо, раніше потребували, а сьогодні вже не потребують такої допомоги?
Михайло Папієв: Знаєте, коли все ж таки у нас буде лад в країні, коли все буде добре? Коли кожен буде виконувати закон і Конституцію України.
Ми не маємо права, як Ви кажете, боротися. Ми є виконавчою владою, і ми маємо виконувати ті закони, які ухвалені в державі, які діють у державі.
Ми не можемо обговорювати те, погані вони чи хороші, ми маємо їх виконувати. І уряд має право на законодавчу ініціативу. Тобто, якщо ми бачимо якесь питання, яке не вписується в систему...
Юлія Жмакіна: Що не вписується, пане Папієв, на Вашу думку як міністра, якась абсурдна пільгова категорія, наприклад?
Михайло Папієв: Давайте подивимося. Є право на пільговий проїзд у приміському транспорті. Ми зробили аналіз зараз. От жителі сільської місцевості. У них немає зараз рейсових автобусів. Уявляєте собі? Люди мають право на пільгу, вона у них є, але вони не можуть використовувати її.
Тому ми зараз думаємо, яким чином дати право громадянину самому отримувати пільгу або у вигляді послуги, або у грошовому вигляді, якщо він не може скористатися...
Галина Трохова: На російський зразок?
Михайло Папієв: Ні, ні в якому випадку. Я був проти того, що робилося в Росії. Чому? Не можна якимсь чином примушувати людей. Треба дати людині право.
У Росії ж як сказали? Сказали, що сьогодні ви маєте пільги послугами, а завтра ви їх отримаєте грошима.
Ні! Є конституційне право громадян. Громадянин сам вирішує, що йому краще і вигідніше, чи отримувати послугу, як є сьогодні, чи взяти і написати заяву і отримувати грошима.
Ми зараз опрацьовуємо ці документи. Але це величезні кошти. Треба, щоб економіка працювала, треба, щоб у країні була стабільність. Щоб оця політична “возня”..
Галина Трохова: Це не до нас і не до наших слухачів. Це до Ваших колег.
Пане Папієв, Ви згадали вже про пільги на пересування міським транспортом, і Ви так само згадали про комісії, які оцінюють стан матеріальний тих людей, які претендують на пільги. А як щодо народних депутатів?
Михайло Папієв: На субсидії.
Галина Трохова: На субсидії, о"кей...
Михайло Папієв: Є невеличкі нюанси. Це дуже цікаво.
Я хотів би, щоб слухачі чітко і ясно зрозуміли, що право на пільгу громадяни мають незалежно від рівня доходів.
Пільга – це визнання державою цієї людини або за соціальним статусом, або за професійною ознакою. А субсидія – це система захисту малозабезпечених сімей. Тобто, сім’ї мають право на субсидії, якщо житлово-комунальні послуги і витрати складають понад 20% або 15%. Все інше сплачує держава.
Галина Трохова: Це зрозуміло.
До цієї категорії належать народні депутати? Я, наприклад, у Києві не так часто бачу в громадському транспорті народного депутата, який має право на безкоштовний проїзд громадським транспортом.
Михайло Папієв: Ви берете якусь окрему тематику...
Якщо він має право на цю пільгу і не користується нею, то це економія Держбюджету. Треба радіти, тому що він не користується цією пільгою, і це дає змогу заощадити кошти в Держбюджеті і спрямувати їх на іншу категорію громадян.
Галина Трохова: Погоджуємося.
Розкажіть тоді про механізм “перекидання” зекономлених грошей на інші пільгові категорії. Як швидко це відбувається?
Михайло Папієв: Система фінансування пільг та субсидій здійснюється наступним чином. Підприємство-надавач пільг або субсидій надає послуги, а після цього йде звірка, і підприємство надає документи в Управління праці та соціального захисту, а відповідно до них міністерство фінансує підприємству надання оцих пільг та субсидій, відшкодовує витрати.
Галина Трохова: Пане Папієв, чи визнаєте Ви той факт, що незважаючи на зростання ВВП, про яке звітує уряд, незважаючи на те, що піднімають мінімальні пенсії та зарплати...
Михайло Папієв: Що значить “незважаючи”? Це прекрасне явище, що зростає економіка України, зростають зарплати, зростають пенсії...
Галина Трохова: Я з Вами погоджуюся. Але я про інше.
Людина, яка чекає на допомогу, не розуміє і не може зрозуміти з дитиною-інвалідом, чому вона не отримала допомогу від держави в першому...
Михайло Папієв: Поясність це політикам, опозиції, яка навіть сьогодні блокує ухвалення важливих дуже, соціально важливих законів у ВРУ, і що сьогодні робиться все, щоб на фоні зростання економіки... Це, знаєте, заздрощі.
Так от, поясність опозиції, що вони мають працювати в першу чергу на інтереси громадян України, не балакати просто. Робота народного депутата України (я сам був народним депутатом України) полягає в ухваленні законів, а не у відключенні електроенергії, псуванні і у всьому іншому.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Галина Трохова: Понад 8,5 мільйонів українців мають право на пільги. Це майже 20% населення.
Пане міністре, чому в Україні росте кількість людей, які потребують соціальної допомоги? Михайло Папієв: Ми ж виконавча влада. Ми виконуємо закони, які ухвалює ВРУ і підписує Президент України. Тому, якщо зараз подивитися законодавче поле, яке існує де-факто і де-юре в Україні, то... От Ви сказали, що у нас 8,6 мільйонів...
Юлія Жмакіна: Це з Ваших слів.
Михайло Папієв: Це житлово-комунальні тарифи, це пільги по житлово-комунальних тарифах.
Якщо взяти те, скільки громадян України взагалі мають статус пільговиків, то це буде 18 мільйонів 300 тисяч громадян. Тобто, це пільги і на безоплатний проїзд транспортом, на всі ліки...
Юлія Жмакіна: То тим більше. Така велика кількість. Яка причина?
Михайло Папієв: Причина в тому, що у нас закони ухвалювалися ВРУ в період виборчих кампаній.
Я от сам робив аналіз, коли ж ухвалювалися такі вагомі закони, от такий знаменитий закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Ви знаєте, коли приймався цей закон? Голосувався він 18 листопада 2004 року. Ви уявляєте собі! Якраз виборча кампанія Президента України, а це 6 мільйонів 800 тисяч громадян України, які отримали пільги.
Галина Трохова: Пане Папієв, Ви звинувачуєте парламент у тому, що він хоче бути добрим з населенням, а виконавча влада мусить виконувати закони. Правильно?
Михайло Папієв: Виконавча влада мусить виконувати закони. Іншого нам не дано.
Ми виконуємо через Державний бюджет України і передбачаємо в бюджеті видатки або грошима, або послугами для того, щоб виконати закони України по соціальному захисту населення.
Галина Трохова: Пане Папієв, Ви знаєте цифру, скільки в Україні існує пільгових категорій?
Михайло Папієв: Пільгових? У нас 39 законів України і 2 кодекси, якими встановлюються пільги. Це 18 мільйонів 300 тисяч статусів, бо деякі громадяни України мають право одночасно на декілька пільг. Якщо взяти і перевести це вже в громадян України, то виходить 12 мільйонів 400 тисяч громадян України, які мають право на пільги.
Юлія Жмакіна: Пане Папієв, Ви перекидаєте відповідальність за збільшення списку і переліку пільгових категорій на ВРУ. Але у Ваших силах боротися якимсь чином з розширенням цього списку.
Ви берете на себе цю відповідальність, “чистити” лави людей, які в принципі могли б обійтися без державної допомоги?
Галина Трохова: Або, можливо, раніше потребували, а сьогодні вже не потребують такої допомоги?
Михайло Папієв: Знаєте, коли все ж таки у нас буде лад в країні, коли все буде добре? Коли кожен буде виконувати закон і Конституцію України.
Ми не маємо права, як Ви кажете, боротися. Ми є виконавчою владою, і ми маємо виконувати ті закони, які ухвалені в державі, які діють у державі.
Ми не можемо обговорювати те, погані вони чи хороші, ми маємо їх виконувати. І уряд має право на законодавчу ініціативу. Тобто, якщо ми бачимо якесь питання, яке не вписується в систему...
Юлія Жмакіна: Що не вписується, пане Папієв, на Вашу думку як міністра, якась абсурдна пільгова категорія, наприклад?
Михайло Папієв: Давайте подивимося. Є право на пільговий проїзд у приміському транспорті. Ми зробили аналіз зараз. От жителі сільської місцевості. У них немає зараз рейсових автобусів. Уявляєте собі? Люди мають право на пільгу, вона у них є, але вони не можуть використовувати її.
Тому ми зараз думаємо, яким чином дати право громадянину самому отримувати пільгу або у вигляді послуги, або у грошовому вигляді, якщо він не може скористатися...
Галина Трохова: На російський зразок?
Михайло Папієв: Ні, ні в якому випадку. Я був проти того, що робилося в Росії. Чому? Не можна якимсь чином примушувати людей. Треба дати людині право.
У Росії ж як сказали? Сказали, що сьогодні ви маєте пільги послугами, а завтра ви їх отримаєте грошима.
Ні! Є конституційне право громадян. Громадянин сам вирішує, що йому краще і вигідніше, чи отримувати послугу, як є сьогодні, чи взяти і написати заяву і отримувати грошима.
Ми зараз опрацьовуємо ці документи. Але це величезні кошти. Треба, щоб економіка працювала, треба, щоб у країні була стабільність. Щоб оця політична “возня”..
Галина Трохова: Це не до нас і не до наших слухачів. Це до Ваших колег.
Пане Папієв, Ви згадали вже про пільги на пересування міським транспортом, і Ви так само згадали про комісії, які оцінюють стан матеріальний тих людей, які претендують на пільги. А як щодо народних депутатів?
Михайло Папієв: На субсидії.
Галина Трохова: На субсидії, о"кей...
Михайло Папієв: Є невеличкі нюанси. Це дуже цікаво.
Я хотів би, щоб слухачі чітко і ясно зрозуміли, що право на пільгу громадяни мають незалежно від рівня доходів.
Пільга – це визнання державою цієї людини або за соціальним статусом, або за професійною ознакою. А субсидія – це система захисту малозабезпечених сімей. Тобто, сім’ї мають право на субсидії, якщо житлово-комунальні послуги і витрати складають понад 20% або 15%. Все інше сплачує держава.
Галина Трохова: Це зрозуміло.
До цієї категорії належать народні депутати? Я, наприклад, у Києві не так часто бачу в громадському транспорті народного депутата, який має право на безкоштовний проїзд громадським транспортом.
Михайло Папієв: Ви берете якусь окрему тематику...
Якщо він має право на цю пільгу і не користується нею, то це економія Держбюджету. Треба радіти, тому що він не користується цією пільгою, і це дає змогу заощадити кошти в Держбюджеті і спрямувати їх на іншу категорію громадян.
Галина Трохова: Погоджуємося.
Розкажіть тоді про механізм “перекидання” зекономлених грошей на інші пільгові категорії. Як швидко це відбувається?
Михайло Папієв: Система фінансування пільг та субсидій здійснюється наступним чином. Підприємство-надавач пільг або субсидій надає послуги, а після цього йде звірка, і підприємство надає документи в Управління праці та соціального захисту, а відповідно до них міністерство фінансує підприємству надання оцих пільг та субсидій, відшкодовує витрати.
Галина Трохова: Пане Папієв, чи визнаєте Ви той факт, що незважаючи на зростання ВВП, про яке звітує уряд, незважаючи на те, що піднімають мінімальні пенсії та зарплати...
Михайло Папієв: Що значить “незважаючи”? Це прекрасне явище, що зростає економіка України, зростають зарплати, зростають пенсії...
Галина Трохова: Я з Вами погоджуюся. Але я про інше.
Людина, яка чекає на допомогу, не розуміє і не може зрозуміти з дитиною-інвалідом, чому вона не отримала допомогу від держави в першому...
Михайло Папієв: Поясність це політикам, опозиції, яка навіть сьогодні блокує ухвалення важливих дуже, соціально важливих законів у ВРУ, і що сьогодні робиться все, щоб на фоні зростання економіки... Це, знаєте, заздрощі.
Так от, поясність опозиції, що вони мають працювати в першу чергу на інтереси громадян України, не балакати просто. Робота народного депутата України (я сам був народним депутатом України) полягає в ухваленні законів, а не у відключенні електроенергії, псуванні і у всьому іншому.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
