Найзагрозливіша проблема для закарпатського довкілля – це сміття. На це вказують екологи, з цим погоджуються мешканці регіону.
Найбільше винні закарпатці
Раніше у населених пунктах нагромаджувалося переважно органічне сміття, яке просто перегнивало, а з появою полімерної тари стихійні смітники стали обов’язковим атрибутом закарпатського довкілля.
38-річний ужгородець Михайло розповів Радіо Свобода, що був просто шокований нещодавно побаченими звалищами сміття на території національного заповіднику на Міжгірщині:
«Проблема екологічної ситуації в області на сьогодні дуже гостра. Часто буваючи на Міжгірщині, звернув увагу на таку ситуацію: буквально на самому Синевірському перевалі, праворуч на підйомі, вивалено на узбіччя дороги, за її край, близько 30 тонн скляних пляшок. Я з подивом з’ясував, що вивозять це сміття з національного заповідника «Синевір» і з навколишніх торгових точок, ресторанів, колиб, які там уздовж дороги».
Сміттєпереробний завод замінить штрафи
Закарпатська влада визнає проблему і нарікає на відсутність сміттєпереробних заводів на території регіону, безкультур’я людей та низькі штрафи за забруднення навколишнього природного середовища. Хоча проблему можна вирішити, каже заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Володимир Гоблик:
«Ви самі подивіться: як почали платити за металобрухт – його немає. Так само взяти до уваги польський метод, де пляшки просто приймають у приймальні пункти як сировину. Потім 70 % з такої пляшки йде на нову пляшку. Тобто, треба сміття просто збирати».
Там, де відходи є товаром, немає сміття
Закарпатські чиновники кажуть, коли сміття стане товаром, тоді воно зникне з лісів, берегів річок та узбіч доріг у Закарпатті. Підтверджує таку тезу і заступник міністра охорони навколишнього природного середовища України Павло Большаков, що саме вивчав проблеми області. Він каже, знає приклади навіть в Україні, коли сміття, й особливо пластикові пляшки, повністю зникали з територій населених пунктів:
«За результатами поїздки у Волинську область, я там був на одному виробництві, яке переробляє пляшки, я вам скажу: там рентабельність на сьогодні 160 %. Вони переробляють всі відходи виробництв, які роблять ящики поліетиленові, мішки для сміття, крім того, відходи з лікарень, разові шприци. Під керівництвом місцевої влади всі ці заклади постачають свої відходи на переробне виробництво. Таким чином у Луцьку я ніде не побачив, щоб валялися пляшки».
Заступник міністра порадував і закарпатців: сміттєпереробний завод, який торік пообіцяв збудувати в області міністр навколишнього природного середовища Василь Жарти, вже почали проектувати. З фондів міністерства на його будівництво виділять майже 42 мільйони гривень.
Найбільше винні закарпатці
Раніше у населених пунктах нагромаджувалося переважно органічне сміття, яке просто перегнивало, а з появою полімерної тари стихійні смітники стали обов’язковим атрибутом закарпатського довкілля.
38-річний ужгородець Михайло розповів Радіо Свобода, що був просто шокований нещодавно побаченими звалищами сміття на території національного заповіднику на Міжгірщині:
«Проблема екологічної ситуації в області на сьогодні дуже гостра. Часто буваючи на Міжгірщині, звернув увагу на таку ситуацію: буквально на самому Синевірському перевалі, праворуч на підйомі, вивалено на узбіччя дороги, за її край, близько 30 тонн скляних пляшок. Я з подивом з’ясував, що вивозять це сміття з національного заповідника «Синевір» і з навколишніх торгових точок, ресторанів, колиб, які там уздовж дороги».
Сміттєпереробний завод замінить штрафи
Закарпатська влада визнає проблему і нарікає на відсутність сміттєпереробних заводів на території регіону, безкультур’я людей та низькі штрафи за забруднення навколишнього природного середовища. Хоча проблему можна вирішити, каже заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Володимир Гоблик:
«Ви самі подивіться: як почали платити за металобрухт – його немає. Так само взяти до уваги польський метод, де пляшки просто приймають у приймальні пункти як сировину. Потім 70 % з такої пляшки йде на нову пляшку. Тобто, треба сміття просто збирати».
Там, де відходи є товаром, немає сміття
Закарпатські чиновники кажуть, коли сміття стане товаром, тоді воно зникне з лісів, берегів річок та узбіч доріг у Закарпатті. Підтверджує таку тезу і заступник міністра охорони навколишнього природного середовища України Павло Большаков, що саме вивчав проблеми області. Він каже, знає приклади навіть в Україні, коли сміття, й особливо пластикові пляшки, повністю зникали з територій населених пунктів:
«За результатами поїздки у Волинську область, я там був на одному виробництві, яке переробляє пляшки, я вам скажу: там рентабельність на сьогодні 160 %. Вони переробляють всі відходи виробництв, які роблять ящики поліетиленові, мішки для сміття, крім того, відходи з лікарень, разові шприци. Під керівництвом місцевої влади всі ці заклади постачають свої відходи на переробне виробництво. Таким чином у Луцьку я ніде не побачив, щоб валялися пляшки».
Заступник міністра порадував і закарпатців: сміттєпереробний завод, який торік пообіцяв збудувати в області міністр навколишнього природного середовища Василь Жарти, вже почали проектувати. З фондів міністерства на його будівництво виділять майже 42 мільйони гривень.