Чутки про можливі напади з боку США або Ізраїлю теж не додають веселого настрою. Та все ж іранці святкують, адже це Новруз, це найважливіша й найпопулярніша традиція, яка дає надію.
Щороку у ці дні ті ж самі приготування: іранці прибирають свої оселі, купують новий одяг, готують традиційні столи "Haftsin" – на круглому підносі сім страв, назва яких починається з перського письма "С" (на кшталт українського різдвяного столу з 12-ма стравами).
Цього року, однак, настрій іранців затьмарений непевністю в їхньому майбутньому.
Мегрі, менеджерка з Тегерана, розповіла Радіо Свобода, що багато з її знайомих бояться, що ООН запровадить санкції проти країни: «Люди турбуються через санкції і дуже погану економічну ситуацію в Ірані, бо все дорожчає. Я гадаю, що ціна на паливо також зросте, а ціни на інші речі підскочать ще більше. Якщо будуть санкції і фабрики закриють, це буде жахливо!»
Офіційні особи на Заході переконують, що санкції не направлені проти громадян Ірану, це, швидше, знак для уряду цієї країни.
Ані мир, ані війна: іранці платитимуть за радикальний курс президента Ахмадінеджада?
Все ж пересічні іранці, з якими розмовляло Радіо Свобода, вважають навпаки, що це тільки погіршить їхнє життя, а не зачепить політиків. Інші ж кажуть, що бояться нападу з боку Ізраїлю та США, незважаючи на те, що Вашингтон спростував такі чутки. Так чи інакше, присутність у регіоні другого американського авіаносця тільки додає причин для спекуляцій.
Мегрі каже, що вона все ж вірить — нападу не буде: «Більшість людей каже, що США не напали б на Іран, бо вони не мали успіху в Іраку. Так чи інакше, Іран не Ірак».
Багато оглядачів звинувачують іранського президента Ахмадінеджада в тому, що він своїм конфліктним стилем висловлювань тільки розігріває напруженість у відносинах зі США. Врешті, простим іранцям доведеться платити за його різкі випади і радикальну зовнішню політику.
Алі Кермані, політичний активіст із Тегерана каже Радіо Свобода: «Ситуація, в якій ми опинилися, це ані мир, ані війна. Ми маємо справу з двома варіантами: або щоб залишалось, так як є, або рухатися до ще більшої конфронтації із Заходом. На нашу думку, обидва варіанти небезпечні, бо навіть, якщо не завдадуть удару по іранських ядерних об’єктах, то це не означає, що Іран вирішив справу і що небезпеки позбулися».
Понад 300 іранських інтелектуалів та активістів нещодавно закликали іранську владу зменшити напругу і створити довіру до своєї ядерної програми.
Такі заклики лунають і від багатьох релігійних націоналістів в Ірані, багато з яких переконані, що воєнний конфлікт може тільки зашкодити тим, хто бореться за демократію і права людини.
Так вважає і молодий студент Маджід, який Радіо Свобода сказав: «Якби стався напад, навіть ті, які кажуть, що вони проти режиму, все одно об"єднаються, бо йтиметься про їхню землю і гордість».
Американські офіційні особи наголошують, що всі проблеми можна вирішити шляхом переговорів, іранські лідери теж стверджують, що не хочуть воювати, чому ж напруга у ці святкові для простих іранців дні свята Новруз є такою, якою досі не була?
Щороку у ці дні ті ж самі приготування: іранці прибирають свої оселі, купують новий одяг, готують традиційні столи "Haftsin" – на круглому підносі сім страв, назва яких починається з перського письма "С" (на кшталт українського різдвяного столу з 12-ма стравами).
Цього року, однак, настрій іранців затьмарений непевністю в їхньому майбутньому.
Мегрі, менеджерка з Тегерана, розповіла Радіо Свобода, що багато з її знайомих бояться, що ООН запровадить санкції проти країни: «Люди турбуються через санкції і дуже погану економічну ситуацію в Ірані, бо все дорожчає. Я гадаю, що ціна на паливо також зросте, а ціни на інші речі підскочать ще більше. Якщо будуть санкції і фабрики закриють, це буде жахливо!»
Офіційні особи на Заході переконують, що санкції не направлені проти громадян Ірану, це, швидше, знак для уряду цієї країни.
Ані мир, ані війна: іранці платитимуть за радикальний курс президента Ахмадінеджада?
Все ж пересічні іранці, з якими розмовляло Радіо Свобода, вважають навпаки, що це тільки погіршить їхнє життя, а не зачепить політиків. Інші ж кажуть, що бояться нападу з боку Ізраїлю та США, незважаючи на те, що Вашингтон спростував такі чутки. Так чи інакше, присутність у регіоні другого американського авіаносця тільки додає причин для спекуляцій.
Мегрі каже, що вона все ж вірить — нападу не буде: «Більшість людей каже, що США не напали б на Іран, бо вони не мали успіху в Іраку. Так чи інакше, Іран не Ірак».
Багато оглядачів звинувачують іранського президента Ахмадінеджада в тому, що він своїм конфліктним стилем висловлювань тільки розігріває напруженість у відносинах зі США. Врешті, простим іранцям доведеться платити за його різкі випади і радикальну зовнішню політику.
Алі Кермані, політичний активіст із Тегерана каже Радіо Свобода: «Ситуація, в якій ми опинилися, це ані мир, ані війна. Ми маємо справу з двома варіантами: або щоб залишалось, так як є, або рухатися до ще більшої конфронтації із Заходом. На нашу думку, обидва варіанти небезпечні, бо навіть, якщо не завдадуть удару по іранських ядерних об’єктах, то це не означає, що Іран вирішив справу і що небезпеки позбулися».
Понад 300 іранських інтелектуалів та активістів нещодавно закликали іранську владу зменшити напругу і створити довіру до своєї ядерної програми.
Такі заклики лунають і від багатьох релігійних націоналістів в Ірані, багато з яких переконані, що воєнний конфлікт може тільки зашкодити тим, хто бореться за демократію і права людини.
Так вважає і молодий студент Маджід, який Радіо Свобода сказав: «Якби стався напад, навіть ті, які кажуть, що вони проти режиму, все одно об"єднаються, бо йтиметься про їхню землю і гордість».
Американські офіційні особи наголошують, що всі проблеми можна вирішити шляхом переговорів, іранські лідери теж стверджують, що не хочуть воювати, чому ж напруга у ці святкові для простих іранців дні свята Новруз є такою, якою досі не була?