Прес-конференція екологів України. |
(© RadioSvoboda.Ua) |
Фотографії вбитих тварин представлені на прес-конференції. |
(© RadioSvoboda.Ua) |
Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру наголошує: «Йдуть на полювання, в основному, люди з повноваженнями, які відчувають, що їх ніхто не затримає. А коли і затримає, то вони вискочать на сухе. І головна небезпека для хижих тварин – це представники влади і депутати, які ніким не контрольовані. Окрім того, як показав відомий трагічний випадок: їм уже набридло вбивати хижих тварин, вони починають стріляти один в одного».
Браконьєрство буває дозволеним
За словами Борейка, в Україні є заборонене браконьєрство і «дозволене» (для політичної верхівки), коли державні структури, керуючись недосконалим законодавством, дозволяють посадовцям полювати поза мисливським сезоном. Так, під прикриттям «селекційного відстрілу» Сергію Ястржембському, раднику президента Росії, вдалося вполювати у Хмельницькому лісовому господарстві зубра за 1000 доларів.
Вбили і покинули... |
(© RadioSvoboda.Ua) |
Середньовічні методи боротьби зі сказом
Зоолог Володимир Борейко має свою думку щодо боротьби зі сказом: «Боротьба зі сказом завдяки відстрілу – це середні віки. У всіх розвинутих країнах з цієї хворобою борються за допомогою приманок (їх тварини їдять і набувають спеціального імунітету до сказу). Це дешевий спосіб. А в нас все інакше: по-перше, влаштовують легальне браконьєрське полювання навіть у національних парках (начебто проти сказу) і, по-друге, ніяк не захищають людські життя від захворювання. Це не боротьба, це блеф».
На одного вовка нині припадає 208 мисливців, на одного лося – 108, оленя – 29, кабана – 12. Більшість з них – «не прості смертні». Вони полюють навіть у заповідниках і національних парках, які становлять піввідсотка від території України. А це єдині природоохоронні угіддя, де хижі тварини мали б почувати себе безпечно.