Європейська кава – традиційна для Ужгорода

Ужгородка Людмила вже шостий рік поспіль варить каву в одній з найзатишніших кав’ярень у старій частині міста над Ужем. Каже, не уявляє, як би працювала в іншому місці, бо саме тут відчуває себе найбільш потрібною – щоранку дарує ужгородцям приємну посмішку й запашну чорну каву. Людмила каже, більшість відвідувачів кав’ярні вона вже впізнає і знає навіть без замовлення, кому і яку саме каву готувати: «Ужгородці віддають перевагу міцній каві, завжди починають з міцної чашки кави, можуть прийти ще на одну. П’ють, зазвичай, «дабл.», це подвійна порція кави і звичайна порція води. Можуть випити й віденську каву, але її, зазвичай, вживають перед обідом. Ще ужгородці полюбляють сицилійську каву – це кава з корицею, ваніллю і шоколадом».

В Ужгороді справді особливе кавування

Всі люди, які приїжджають до Ужгорода, визнають: тут справді особливе ставлення до традиції кавування. Цей напій п’ють з найменшого приводу, без нього не укладають угоди і не проводять ділові зустрічі. Каву вважають найкращим подарунком. А місцеві соціологи навіть підрахували: щодня в 120-тисячному Ужгороді випивають щонайменше 50 тисяч чашечок кави.

Говорить кандидат соціологічних наук Ужгородського національного університету Федір Шандор: «Ужгородець, починаючи від бомжа й закінчуючи мільйонером, щодня п’є каву. Це вже не стільки кавоманія, скільки традиція. Не випив кави – не почався день, немає розмови. Це як у багатьох народів — випити горілки для укладення договору. У нас для того, щоб розпочати якусь справу, треба випити каву. Хтось завітав – потрібно починати з кави. Навіть раніше, в радянські часи, хабарі давали кавою, в баночках з-під майонезу. Це було, звичайно ж, на Закарпатті».

До Ужгорода кава потрапила з Угорщини майже п’ять століть тому

Через це мешканці міста вважають, що закарпатська кава несе в собі часточку європейського менталітету, стверджує Федір Шандор: «Кава потрапила до Ужгорода з Угорщини. Її привезли в період турецької експансії, тоді фактично почалася мода на каву. Це було в 16 столітті, привезли турки. Вони привозили з собою чорний ефіопський суп, який щодня варили по-турецьки. Обов’язково в турецьких хамамах (ваннах) був відчутний запах кави. Це передалося угорцям, які сприйняли і культуру басейнів, і культуру хамамів, і культуру кави, і поширили їх на всю свою територію, в тому числі й на Закарпаття».

Розчинну каву в Ужгороді не визнають

Так само, як і зварену турецьким способом. Мешканці міста навіть скаржаться, що, потрапляючи до інших міст України, не можуть випити нормальної, на їхній погляд, кави. Принаймні так стверджує 28-річний ужгородець Ярослав: «Коли я їду у відрядження до Києва чи Львова, то замінити закарпатську каву там практично нічим. І навіть Львів, який позиціонує себе як європейське місто, — кава там зовсім не така, як на Закарпатті. Ми п’ємо гарну міцну каву. Це угорська традиція, тоді як у Львові чи Києві здебільшого варять турецьку каву. Або ж п’ють розчинну, яка зовсім не така кава, якою вона має бути».

А ще в Ужгороді є стара хороша приказка. Мешканці міста дуже полюбляють її повторювати: Львів славиться кав’ярнями, а Ужгород – кавою.