Р.С.: Пане Юрію, скажіть, будь-ласка, скільки брам, офіційних воріт, через які був в’їзд до міста, мав Київ в 11-му столітті.
Ю.П.: Перш за все, Золоті ворота, потім так звані Жидівські ворота, бо там був єврейський квартал – це на сучасній Львівській площі, далі ворота, які вели на Поділ, де була Десятинна церква і де зараз на пагорбі Андріївська церква, і так звані Лядські ворота на сучасному майдані Незалежності.
Р.С.: Чи був однаковим рівень укріплення цих брам?
Ю.П.: Ні. Найпотужніші були Золоті ворота, яка парадний в’їзд до міста, через які і князі і всякі там парадні процесії заходили, і, до речі, Батий хотів брати Київ з боку Золотих воріт, а потім зрозумів, що це важко, і взяв з боку Лядських воріт.
Р.С.: Що собою загалом представляла система укріплення тодішнього Києва?
Ю.П.: Був великий рів. Вал, не просто там насип землі, а у валі були дерев’яні конструкції. Так звані клєті, які засипалися землею, а над цим стояли дерев’яні стіни. Чому саме дерев’яні? Бо під Києвом, на відміну від більшості районів Західної Європи, немає каменю.
Р.С.: Скажіть, кому вдавалося взяти Київ, а кому не вдавалося?
Ю.П.: По-справжньому це вдалося лише один раз Батию. Хоча під час князівських міжусобиць Київ не один раз переходив з рук у руки. І коли князі боролися за Київ, серед киян завжди були групи, які підтримували одного князя чи іншого. Хоча не можна казати, що в час князівських міжусобиць Київ брався штурмом. Реальним штурмом Київ узяв Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський. Коли ще справжні були труднощі – це під час печенізьких нападів. Відомо, що коли Святослав воював з візантійцями на Балканах, печеніги взяли Київ в облогу, але взяти його не змогли. Тоді киянам було дуже важко, бо війська не було і харчі скінчилися. Тоді змогли дати повідомлення Святославу і печеніги втекли, коли дізналися, що князь іде з військом. Потім відомо, що половці доходили до Києва, але Київ вони навіть не наважувалися штурмувати. Але розграбували Кловський монастир і Печерський монастир.
Р.С.: Яким було населення міста в той період?
Ю.П.: Вважається, що Київ під час свого найбільшого розширення ( це кінець 12-го, початок 13 століття), у Києві жило близько 50 тисяч населення. У порівнянні з іншими європейськими містами: в Парижі тоді було близько 100 тисяч, у Севільї – близько 300 тисяч. У Константинополі – 500 тисяч. Але ще для порівняння: у Лондоні жило тоді близько 20 тисяч, у Мюнхені, який вважався великим містом, десь 15 тисяч.
Ю.П.: Перш за все, Золоті ворота, потім так звані Жидівські ворота, бо там був єврейський квартал – це на сучасній Львівській площі, далі ворота, які вели на Поділ, де була Десятинна церква і де зараз на пагорбі Андріївська церква, і так звані Лядські ворота на сучасному майдані Незалежності.
Р.С.: Чи був однаковим рівень укріплення цих брам?
Ю.П.: Ні. Найпотужніші були Золоті ворота, яка парадний в’їзд до міста, через які і князі і всякі там парадні процесії заходили, і, до речі, Батий хотів брати Київ з боку Золотих воріт, а потім зрозумів, що це важко, і взяв з боку Лядських воріт.
Р.С.: Що собою загалом представляла система укріплення тодішнього Києва?
Ю.П.: Був великий рів. Вал, не просто там насип землі, а у валі були дерев’яні конструкції. Так звані клєті, які засипалися землею, а над цим стояли дерев’яні стіни. Чому саме дерев’яні? Бо під Києвом, на відміну від більшості районів Західної Європи, немає каменю.
Р.С.: Скажіть, кому вдавалося взяти Київ, а кому не вдавалося?
Ю.П.: По-справжньому це вдалося лише один раз Батию. Хоча під час князівських міжусобиць Київ не один раз переходив з рук у руки. І коли князі боролися за Київ, серед киян завжди були групи, які підтримували одного князя чи іншого. Хоча не можна казати, що в час князівських міжусобиць Київ брався штурмом. Реальним штурмом Київ узяв Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський. Коли ще справжні були труднощі – це під час печенізьких нападів. Відомо, що коли Святослав воював з візантійцями на Балканах, печеніги взяли Київ в облогу, але взяти його не змогли. Тоді киянам було дуже важко, бо війська не було і харчі скінчилися. Тоді змогли дати повідомлення Святославу і печеніги втекли, коли дізналися, що князь іде з військом. Потім відомо, що половці доходили до Києва, але Київ вони навіть не наважувалися штурмувати. Але розграбували Кловський монастир і Печерський монастир.
Р.С.: Яким було населення міста в той період?
Ю.П.: Вважається, що Київ під час свого найбільшого розширення ( це кінець 12-го, початок 13 століття), у Києві жило близько 50 тисяч населення. У порівнянні з іншими європейськими містами: в Парижі тоді було близько 100 тисяч, у Севільї – близько 300 тисяч. У Константинополі – 500 тисяч. Але ще для порівняння: у Лондоні жило тоді близько 20 тисяч, у Мюнхені, який вважався великим містом, десь 15 тисяч.